Поїздка в Італію на захід з побудови партнерства в рамках програми Еразмус+ коштувала неймовірно багато нервів, насамперед на отримання візи. Виявилося, що документи до візового центру слід подати не пізніше, ніж за 10 днів, але оригіналу запрошення ми так і не дочекалися. За два тижні до виїзду таки здали документи і стали чекати. Ніщо не віщувало особливих проблем, але… Виїзд мав бути в суботу, а наші паспорти залишалися десь у консульстві (принаймні, так було написано на інтернет-сторінці). Дні йшли, ми хвилювалися і хотіли якось дізнатися, як довго ще мусимо чекати. І тут виявилося, що телефони регіональних візових центрів знайти неможливо, бо скрізь вказані лише київські довідкові, де треба довго слухати автовідповідач та музику, чекаючи розмови з живою людиною. У четвер  документи отримали статус «видані», а ми стали чекати дзвінка від кур’єра. Як ви вже здогадалися, не дочекалися. В п’ятницю вдень напруга досягла піку (завтра день від’їзду, і це вихідний, нічого зробити не можна буде). З відчаю стали шукати контакти візового центру через реєстр ЄДРПОУ. І тут відкрилися цікаві речі: жоден із засновників  підприємства «Візовий центр Італії в Україні» не живе в Україні. Тобто, доступ до бази даних українців, котрі виїжджають за кордон, мають люди, зареєстровані у Москві, + один мешканець Лондона. Наводить на роздуми…

Кур’єр зателефонував у п’ятницю близько 16:00 й відмовився привозити паспорти на роботу. Бо в нього вказана домашня адреса як контактна. Довелося їхати в офіс кур.служби, але паспорти таки були здобуті майже в бою).

Зате Болонья перевершила усі можливі сподівання. Такого захоплення давно не було. Дійсно було відчуття, що ось воно, місце, де починалася Європа. Воно справді дуже-дуже європейське за духом і за виглядом. Це абсолютно не дисонує з безліччю азійських ресторанчиків та людьми усіх рас і національностей, котрих можна тут побачити. Індус в чалмі, мусульманка в хіджабі, люди в якихось екзотичних  національних вбраннях… не бачили хіба шотландців у кілтах J. Українця бачили. Впізнали його у вуличному художнику, на мольберті в якого була невеличка картина – наче ілюстрація до Івасика-Телесика: хатинка, ставочок і човник. А трохи далі був малюнок Майдану в Києві. Сумнівів не залишилося).

Велосипеди. Вони скрізь і ними користуються всі. Є пункти прокату, але небагато, хоча це популярно і недорого. Але надзвичайно багато двоколісного транспорту прив’язано на вулицях. Причому, деякі машини уже аж поіржавіли й фарба потріскалася. Але стоять собі. Одна з локальних громадських організацій, з якими ми познайомилися, займається саме велосипедами: це велопаркінг та прокат. Отримавши від міської громади величезне приміщення без арендної плати (!), ГО залучає туристів та мешканців міста до користування екологічним транспортом. Зворушує, що організація пропонує своїм клієнтам не лише безкоштовні каву та чай, а й фен, щоб просушити волосся під час дощу.

cd

 

Нема метушні. Люди насолоджуються життям. Вони смакують його в незліченних барах та кав’ярнях, що є на кожному кроці. До речі, чим дорожчий заклад, тим більше старших людей можна в ньому побачити. Молодь тусується у більш демократичних місцях. Посмішки сяють. Маленьке спостереження: фотографуючи щось, ми перекрили дорогу заклопотаному чоловікові. Підходячи, він посміхається якнайщиріше і просить відійти. Потім повертає собі заклопотаний вираз обличчя і йде далі. Доброзичливо посміхаються геть усі! Всі здатні перейти на англійську хоч би на кілька слів. Навіть тітонька, що охороняє вхід на платну виставку, з посмішкою стає в дверях і каже, що нам потрібний квиток. Тітонька в робі (очевидно, техпрацівниця), побачивши туристів, що блукають коридорами консерваторії, запитала, чи ми щось шукаємо, і з посмішкою порадила щось італійською (ми так думаємо, не заходити до аудиторій, де йдуть заняття J). То ми зайшли до залу, де чоловік грав на фортепіано, послухали тихенько і пішли далі.

DSCN1176 DSCN1170

А ще дух Болоньї класно відчувався на андерграундній самоорганізованій вечірці з напівпрофесійними, але неперевершено драйвовими музикантами і неймовірною атмосферою творчості й свободи.

Університет. Коли ми запитали в інформаційному центрі для туристів, де знаходиться університет, отримали геніально просту відповідь: скрізь! На відміну від Кременчука, в Болоньї лише один університет. Але він має багато факультетів, відділень і приміщень. Ми випадково забрели в одне з найстаріших. Нас ніхто не зупиняв і не ловив за руку. І ми побачили такееее… ми побачили, що Болонський університет – це щось!!! Людей треба вчити в отаких умовах і в таких аудиторіях. Тоді в них буде відчуття прекрасного і з них вийде щось нормальне. І в оцих стареезних стінах з розписами в кожній аудиторії стоїть макбук на викладацькому столі, а дикі туристи типу нас тиняються, де хочуть. Жодної охорони, крім камер спостереження, ми не помітили.

DSCN1167 DSCN1157

Історична частина міста неймовірно гармонійна й прекрасна. Безліч соборів різноманітної архітектури й різних епох, у яких запросто можна послухати службу з органом. Та й співають священники так, що мурашки табунами бігають. Люди, які живуть і бачать навколо таку досконалість, не можуть творить фігні й голосувати за гречку

Натомість з величезною гордістю промовляється й пишеться Comuna di Bologna/громада Болоньї, якщо йдеться про власність чи муніципальні політики. Люди поважають місцеву владу, а влада прислухається до потреб людей. Наприклад, передаючи неурядовим організаціям у користування за символічну плату приміщення для велопарковки і створення коворкінгу, земельну ділянку для облаштування громадського городу в центральному парку міста. Ще громада міста дбає про його зовнішній вигляд, тож жодного сітілайта чи білборда у старому місті нема.

А потім було повернення в Україну. А що в Україні? – Правильно, вибори. Біг-морди, лозунги зразка «Рвемся в лучший мир» і все таке подібне. Про це зараз не хочеться… Хочеться про те, що європейське майбутнє будувати нам. І легше цьому вчитися на чужому досвіді, тож у такі подорожі варто їздити. Кожному…

Liked it? Take a second to support us on Patreon!
Become a patron at Patreon!

Від olesus

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

European Solidarity Corps    Eastern Europe & Caucasus Resource Centre    Громадські ініціативи України