Після тренінгів, що відбулися у квітні-травні, новоспечені волонтери Євроклубу вирішили не сидіти на місці, а змінювати світ на краще. Після довгих обговорень та сумнівів вирішено було, що зміни стануть невідворотними лише в тому разі, якщо ними перейматиметься якомога більша кількість людей. Отож, у червні волонтери вирушили у пришкільні учнівські табори, щоб розповісти підліткам про волонтерів і волонтерство, поділитися власним досвідом, запалити або надихнутися ідеями, випробувати себе та знайти однодумців.
Не все і не завжди йшло легко та гладко, але ми й не шукали легких шляхів. Програму таки виконали, хоч іноді доводилося вносити зміни «на ходу». Тепер учні 5 шкіл, щонайменше, почули, що волонтери не лише збирають гроші-ліки-продукти-одяг, але мають набагато ширше коло занять та інтересів. Обговоривши, якими є волонтери й чим вони займаються, учні спробували зрозуміти, що їх не влаштовує у своєму місті (селі), школі, районі та що можна змінити власними силами. У двох школах переглянули і обговорили фільм «Абетка».
Було проведено 7 зустрічей, на кожній з яких були присутні від 15 до 40 школярів, у школах №№ 16, 20, 23 і 25 та у Піщанській гімназії. Вік учасників – від 6 до 15 років. З наймолодшими дивилися й обговорювали кіно. Говорили, чому право на освіту важливе для людини і навіщо людям учитися, чому навчають дітей дорослі, і чому діти можуть навчити батьків та вчителів.
З учнями середніх та старших класів вдалося поговорити про волонтерство. Найбільшим викликом, мабуть, стало переконання підлітків у одній зі шкіл, що волонтер повинен бити “поганих” людей, щоб захистити “хороших”, адже це єдиний вихід. Тож довелося коригувати програму візиту і замість планування можливих волонтерських дій розбиратися зі способами комунікації та взаємодії в суспільстві. Адже жодні зміни неможливі, якщо вони неусвідомлені та впроваджуються насильно. Навіть у тому разі, якщо наші наміри щирі та добрі, а люди не розуміють власного щастя:-).
Майже на всіх зустрічах вдалося досягти розуміння того, що краще змінюватися самим і робити маленькі кроки для зміни ситуації, що не влаштовує, аніж чекати, поки зміниться світ/оточуючі люди/клімат планети. Найчастіше школярі обирали для прикладання волонтерських зусиль сферу екології (часто маючи на увазі прибирання якихось занедбаних територій) або допомогу знедоленим (хворі люди, діти-сироти, воїни АТО). Цікаве спостереження: не раз підлітки змінювали свою думку про проблеми, за вирішення яких варто братися, коли усвідомлювали, що планують дії не для когось абстрактного, а для себе і своїх товаришів.
***
Заходи відбулися в межах партнерського проекту «Школа волонтаріату для локальних громад», що реалізується в рамках конкурсу малих грантів спрямованих на розвиток, підтримку і активізацію громад, через реалізацію соціальних міні проектів Мережі Громадські ініціативи України в рамках проекту «Розвиток та підтримка громадських ініціатив в Україні» за підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED).
