Марина:

З 12 по 24 березня я була залучена у проект “PANdamnit! – LGBTQIA+, gender and minorities during the COVID-19 pandemic”, який проходив в Сленік-Молдові, Румунії. Цей проект був присвячений темі ЛГБТ+ прав під час пандемії та брали участь 42 людини з 8 країн: Вірменії, Мальти, Греції, Албанії, України, Іспанії, Румунії, а також Турції. Я відчувала, що, завдяки багатьом рокам досвіду приймаючої організації програма, всі логістичні та організаційні моменти були під повним контролем хостів і я дуже рекомендую проекти саме цих організаторів.

З 10:30 до 19:30 ( за виключенням обідньої перерви) ми проводили час у сесіях – перші сесії були присвячені історії ЛГБТ+ комьюніті та феміністичному рухові, останні – створенню картин, ліпдабів та брошур за цими темами. Як людина, що належить ЛГБТ+ комьюніті, я їхала на обмін з впевненістю, що теоретичною інформацією я володію, але через те, що в сесії фасилітували не лише хости, а й інші учасники, я дізналася нового про наприклад асексуальність чи мальтійські труднощі з абортами.

Найцікавішими сесіями були ті, де національні команди розповідали про законодавство стосовно гендеру чи ЛГБТ+ комьюніті – ми мали можливість з перших вуст порівняти написаний закон з досвідом громадянина країни. Окремо хочу згадати лекцію автора обміну – Лео, присвячену загальному словнику та яка слугувала “базовим початковим курсом” в теорію сексуальності та гендеру. Навіть якщо деякі учасники не були знайомі з темою обміну заздалегідь, то на останній день вони б змогли бути лідерами в дискусіях з питань сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності. 

Дуже збалансована програма сесій, де кропітка праця чергувалася з креативними задачами сприяла налагодженню особистих зв’язків з іншими учасниками і наприкінець проекту майже одноголосно лунали промови про те, що якби поза проектом ми жили в такому толерантному суспільстві, як під час обміну, то і в таких проектах вже відпала б необхідність. 

Після повернення з обміну учасники мають реалізувати декілька активностей спрямованих на поширення результатів та надбаних знань серед місцевих громад. Я дуже рада, що в мене лишається привід працювати разом з українською командою, бо ми неймовірно злагоджено та приємно проводили сесії на проекті.

Аліна:

Цей досвід став для мене визначальним. Я зрозуміла, що наше суспільство ще на стадії прийняття і потребує змін, і кожен має долучитись до проблем ЛГБТ груп. Змінювати потрібно своє ставлення та ставлення інших людей до цієї теми. Неймовірний обмін! Я змогла також дослідити культурні особливості інших країн.

В мене також виникло розуміння різноманіття гендерної ідентифікації та сприйняття його суспільством. Я мала змогу взяти участь у активностях, які в цілому “копіюють” модель поведінки суспільства до соціально уражених верств населення. Ми також могли це потім обговорити з іншими учасниками та презентувати свої ідеї та міркування щодо цього чи іншого питання.

Одним з найцікавіших моментів були культурні вечори, де команди з інших країн презентували свої країни, в тому числі традиції.

Ліза:

Розпочну з того, що це був мій перший досвід еразмусу, а все що нове і вперше завжди лякає. 

Про даний обмін я дізналася від колег по роботі, які сказали, що то буде чудовою можливістю покращити свою англійську та отримати нові враження. З самого початку я мала сумніви чи варто їхати чи ні, особливо, коли отримала листа з інфопаком, і мені здалося, що буде мега важко та незрозуміло і заповнення різних документів, і анкет, на які я налаштовувалася днями, здавалися для мене суцільним пеклом, бо я заповнювала не лише свою форму але і форму Віки. Але мене переконала Віка з якою я була разом, що буде досить цікаво, але я відчувала подвійне навантаження та тривогу, адже Віка не розмовляє англійською і мені б довелося пояснювати та допомагати їй і я хвилювалася як вона буде почуватися. Тому чим ближче наближалася дата поїздки тим більше я шукала причин щоб відмовитися, але то був лише страх невідомого. 

Знайти квитки до Сленік Молдови і назад до Житомира було не так вже і важко, і єдиним мінусом були пересадки. Особливо після закінчення програми щоб дістатися до Житомира ми витратили на це 52 години, через пересадки автобуса. Ми не відчували ніг та спини і від втоми чудові враження згасали. 

Що ж про самий обмін? 

Скажу, як є – було просто неймовірно та надихаюче!!! Українська команда стала моїм спокоєм, гарним настроєм та підтримкою за 12 днів. Хоча спершу, здавалося, що ніхто з нас не знайде спільну мову, адже ми всі абсолютно були різними і здавалося ніби всі одна одну будемо дратувати.

Моє перше враження від нашого тімліда було досить дивним, адже я спочатку побачила її хвилювання щодо організації культурного вечора і всього що буде відбуватися з укр командою і в той самий час я бачила в ній підтрику і мега чарівну людину і через її серйозність я не могла зрозуміти, що вона відчувала і як до всіх відноситься, але я вже зараз знаю, що то було. Тепер я маю чудових подруг і знайомих, не лише з України, але і Мальти, Албанії, Іспанії, Греції, Румунії, Болгарії, Туреччини, Вірменії.

Я вдячна неймовірно кожній з дівчат, що вони були підтримкою для Віки і допомагали їй, коли я не могла бути поруч, через те що нас розділяли в різні команди, а також коли я захворіла. 

Найбільше всього я не хотіла захворіти на проекті, але те що боїшся- те і трапляється. Я написала організатору Віктору, що погано почуваюся і написала дівчатам в спільний чат про погане самопочуття і здавалося, що мені всі принесли ліки і чаї світу, то було дуже приємно. Я пролежала і проспала два дні і мені стало краще. Тому я вдячна, що мені допомогли швидше одужати. 

Щодо самої організації проекту, то це було на високому рівні. Було неймовірно цікаво бути присутній на кожній з сесій і брати участь в них. Різні круті активності, та тімбілдинги були просто шикарні. Кавабрейки було непогані, але харчування бажало бути кращим, в деякі дні ми були всі голодні, але мені сподобалося, що організатори попіклувалися про те, що я харчуюся рослинною їжею і завжди було хоча б щось поїсти, хоч воно було і несмачним. 

Загалом, я отримала неймовірний досвід, круті враження і неймовірна вдячна за таку можливість. Якби я не поїхала, я б жалкувала про це до кінця життя, напевно. Дякую.

Оля:

Досвід молодіжних обмінів для мене не є новим, адже я уже п’ятий раз відвідала Сланік-Молдову для участі у програмі Erasmus+. Спонукало мене бажання отримати знання та інструменти для боротьби з дискримінацією ЛГБТКІА+ спільноти та гендерними стереотипами у нашій країні.

Як і кожного разу, цей досвід виявився безцінним, оскільки ми не тільки обговорили актуальні для нашої країни проблеми, а ще й дізнались про ситуацію в інших країнах. Загалом, це допомогло мені стати більш обізнаною в проблемах та челенджах ЛГБТКІА+ спільноти, отримати концепцію гендерних проблем та стереотипів інших народів та культур.

Особливо корисними та цікавими я вважаю активності на проекті, які заохочували нас до створення мистецтва з певним меседжом. Так ми намалювали близько тридцяти картин, зняли два ліпдаби, крім цього кожного дня мали змогу створювати щось круте разом в командах. Написання статті також було дуже корисною активністю, адже для розповсюдження інформації потрібно правильно структурувати текст, вміти його оформити.

Результатом проекту для мене особисто є збільшення моєї впевненості в своїй позиції, мотивація пропагувати толерантність та відкритість у вирішенні проблем, обізнаність в темах, які ще до проекту здавались мені нечіткими та заплутаними.

Серед вмінь та навичок, що ми розвивали, більшість є справді корисною. Я вважаю молодіжні обміни шансом для розвитку особистості, виходу із зони комфорту. Подорож, знайомство із новими людьми, національні вечірки, позитивні враження – це все дійсно варто пережити, хоч в кінці все одно приходить сум за рідною країною і дуже хочеться повернутись назад.

Іра:

Erasmus +  був моїм першим міжнародним проєктом з обміну молоді.  Я відчувала себе трохи ніяково та нервово, їдучи туди. Насправді мені ніколи не було важко швидко знаходити спільну мову з людьми, але перед іноземцями все ще був страх. Але після перших хвилин у колі цих фантастичних людей я відчула неймовірне полегшення та спокій. Цей проєкт став для мене комфортним місцем, де я нарешті могла бути собою, не боячись осудження зі сторони інших. 

Мене завжди цікавили проблеми ЛГБТКІА+  спільноти, гендерної рівності та толерантності, тому тема проєкту дійсно зацікавила мене. Я отримала велику мотивацію, навички та дізналася інструменти, які потрібні для боротьби проти гомофобії та негативних висловлювань у бік ЛГБТКІА+  спільноти. Тому після проєкту я буду заохочувати молодь боротися за права людей, солідарність та толерантність. 

Молодіжний обмін допоміг мені знайти однодумців з усього світу. У майбутньому, якщо у мене з’явиться ще одна можливість взяти участь у такому проєкті, то я неодмінно погоджуся. 

Катя М.:

Протягом двох тижнів я брала участь у проекті “Pandamnit !-LGBTQIA+, gender and minorities during the Covid-19”, і я залишилася дуже задоволена. Це був мій перший досвід, і участь у проєкті була незабутньою!

Протягом проєкту ми розглянули та обговорили багато актуальних та корисних тем, а також щодня працювали в командах, де кожен був залучений та зацікавлений у виконанні завдань. Найбільше запам’яталися творчі завдання, де ми малювали картини, створювали брошури та робили «lip dubs».

Кожен день був все більш насиченим і кращим, тому що основна тема проекту була дуже цікавою. Коли я їхала на проект, я хвилювалася за людей, які будуть зі мною на проекті, але, незважаючи на мої переживання, я в захваті від людей, з якими я там познайомилася. Ми всі легко здружилися, і це позитивно вплинуло на результат нашої роботи, особливо наша українська команда, де всі допомагали і підтримували одне одного. Незабутніми були також міжкультурні вечори та поїздка до замку Пелеш і Брашова, де я отримала багато позитивних емоцій та натхнення. Я дуже вдячна організаторам та всім учасникам проекту за ці найкращі два тижні. Цей проект змінив мій світогляд, я здобула безцінні знання, досвід та друзів.

Вікуся:

Моя поїздка в рамках програми Erasmus+ була незабутнім досвідом. Я відвідала країну, яка була для мене зовсім новою, і зустрілася зі студентами та викладачами з різних країн світу. Я отримала чудову можливість поглибити свої знання зі свого обраного напрямку, а також здобула практичний досвід у роботі з міжнародними колегами.

У рамках мого перебування в програмі Erasmus+ я змогла отримати значно більше, ніж тільки академічний досвід. Я мала можливість дослідити нові культури, спробувати національну кухню, відвідати місця історичного значення та насолодитися місцевими пам’ятками та природними красотами. Все це допомогло мені розширити свій світогляд та поглибити знання про різні культури. 

Поза навчанням, програма Erasmus+ також забезпечує багато можливостей для соціального життя та взаємодії з місцевими студентами та жителями. Я мала можливість зустрічатися зі студентами з різних країн та взаємодіяти з ними на різних заходах та активностях, що допомогло мені побудувати нові дружби та поглибити міжкультурні взаємовідносини. 

Крім того, моя участь у програмі Erasmus+ позитивно вплинула на мої майбутні кар’єрні можливості. Під час мого перебування за кордоном я отримала можливість збільшити свої навички та знання в моїй обраній галузі, що може підвищити мою привабливість на ринку праці. Крім того, програма Erasmus+ дає можливість збільшити міжнародні зв’язки та встановити контакти зі співробітниками з різних країн, що може бути корисним для моєї майбутньої кар’єри. 

Загалом, моя участь у програмі Erasmus+ була дуже корисною та незабутньою. Я отримала можливість збільшити свої знання та навички, поглибити свій світогляд та встановити нові зв’язки, що буде корисним для моєї майбутньої кар’єри та особистого розвитку. 

Це була найкраща можливість для мене побачити світ та познайомитися з новими людьми. 

Я дякую за цю можливість та рекомендую всім студентам взяти участь у цій програмі та пізнати світ, побудувати нові дружби та збільшити свій кар’єрний потенціал.

Катерина Б.:

Я була на декількох молодіжних обмінах від Erasmus+, навіть уже їздила груп-лідеркою. Та досвід, який я отримала саме протягом цього обміну в Румунії не порівняти ні з чим.

Почну розповідь з самого початку, коли думала, що, якщо я не є представницею ЛГБТІКА+ком’юніті, то й не повинна їхати на обмін з назвою “PANdamnit! – LGBTQIA+, gender and minorities during the COVID-19 pandemic”. Ця думка була хибною, оскільки я зрозуміла, що не обов’язково бути представником спільноти, аби захищати її права. Тут більше йде мова про усвідомлення унікальності кожної людини. Насправді, якби кожен думав як я зараз, то й не потрібно було б об’єднуватись людям у спільноту задля того, аби боротись за можливість просто укласти одностатевий шлюб з партнером, або відстоювати свої права на інші речі, що доступні більшості. Цікаво, що від команди з Іспанії ми дізнались, що в їхній країні можна укладати одностатеві шлюби ще з 2005 року.

Організація молодіжного обміну була на високому рівні завдяки команді з Румунії. Поселення було максимально комфортним. Нам з радістю допомагали розв’язувати побутові питання. Сесії були чітко сплановані, продумані та змістовні. Багато форм роботи були новими для мене: фільмування ліп-дабу, написання та ілюстрування історій. Більшість з них відкривала наші креативні сторони.

Найбільш вражаючим для мене було почути під час “живої бібліотеки” історію хлопця гея з Вірменії. Мені було важко уявити, з чим він стикався кожного дня на шляху до прийняття себе. Але після почутого, я ще краще відчула, наскільки люди з ком’юніті потребують прийняття і підтримки. Надалі я використала його історію для вправи, де мала увійти в роль персонажа із схожою історією. Ця вправа також дуже вплинула на мене.

Єдиним суттєвим мінусом було харчування. Страви ресторану не подобались навіть організаторам, та, на жаль, вплинути на це ні ми, ні вони не могли. Проте, під час культурних вечорів можна було скуштувати страви (і не тільки страви) з інших країн. Найбільше мені були до вподоби страви, що готувала команда з Греції.

Разом зі стравами ми могли спробувати станцювати танці різних країн і навчити людей танцювати наші танці. На майбутнє: якщо румун говорить, що він ледь не зламав ногу танцюючи раніше свої румунські танці, то така доля може спіткати й українця. Адже я настільки відчайдушно намагалась повторити рухи, що підвернула ногу, і досі вона болить (хоча пройшло вже майже три тижні).

Ще з цікавого і незвичного була “ведмежа тривога”. Це як українське оповіщення ДСНС про загрозу обстрілу, але інформує про те, що в місцевості був помічений ведмідь, тому не можна виходити з будинків.

Протягом обміну ми жили в місті Сленік-Молдова, та у нас був цілий день, аби побачити замок Пелеш та погуляти в Брашові. Шкода, що не вистачило часу побачити замок графа Дракули, але це означає, що буде привід повернутися до тих затишних місцин. Чи знали ви, що на горі біля Брашова є напис “BRASOV” на манір “HOLLYWOOD”?

Також ми мали вільний день перед від’їздом, який провели в Бухаресті. Після цього міста залишились двоякі відчуття. В центрі міста гарно, але поза центром подивитись немає на що (або ж ми просто нічого не знайшли). Звісно, бувши в Бухаресті неможливо обійти повз Палац Парламенту. Палац вважається однією з найбільших у світі цивільних адміністративних будівель, найбільшою будівлею парламенту, а також найважчою адміністративною будівлею у світі.

Загалом цей обмін був би зовсім не таким насиченим і веселим, якби не наша українська команда. Я пишаюсь нами, бо ми злагоджено та продуктивно працювали на сесіях, і так само класно проводили час поза сесіями, спілкувались з представниками інших країн, розповідали про життя в Україні, дізнавались про життя в інших країнах. Загалом, багато обмінювались досвідом.

Окрема подяка організаторам за можливість розповісти про війну в Україні. Це надзвичайно важливо, особливо зараз, коли новини в інших країнах вже не так активно висвітлюють події. Дехто з учасників із країн, що територіально знаходяться далі (Мальта, Іспанія) чули про війну, але думали, що вона вже закінчилась, бо ЗМІ не говорять про це.

У підсумку хочу сказати, що молодіжні обміни – це маленьке життя, яке варто прожити хоча б раз у своєму великому житті. А як один раз поїдеш на вдалий обмін, то хотітимеш ще і ще.

Liked it? Take a second to support us on Patreon!
Become a patron at Patreon!

Від Katya

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

European Solidarity Corps    Eastern Europe & Caucasus Resource Centre    Громадські ініціативи України