Юля
Незабутні спогади, класні люди, тисячі емоцій, переборення страхів, робота в команді, нові друзі, здобуття нових знань, знайомство з новими культурами та мовами. Все це і ще багато чого іншого про міжнародний молодіжний обмін “Youth Beyond Borders” в Польщі. Все це назавжди залишиться в моєму серці та спогадах, адже як говорила наша організаторка: “Once Erasmus – always Erasmus”.
Перш за все, хочу сказати, що я дуже вдячна за те, що мене відібрали на цей обмін, адже я заповнювала дуже багато форм на різні обміни і отримувала відмови. Можна сказати, що я запригнула в останній вагон, тому що спочатку я отримала відмову, а потім через деякий час мені написали що звільнилося місце. Моєму щастю не було меж. Коли я це дізналася мене просто переповнювали емоції.
Після цього почалося знайомство з нашою українською командою, перший зум, обговорення воркшопу, купування квитків та просто момент очікування цієї подорожі.
Протягом обміну 30 учасників з 5 країн (України , Польщі, Іспанії, Греції та Швеції) стали однією великою родиною, перебуваючи на обміні, обговорюючи різні теми та просто гарно проводячи час разом. За цей час ми отримали неймовірну кількість знань та інформації. Ми обговорювали багато тем, які стосуються європейських цінностей і солідарності серед молоді різних країн. Також ми мали культурні вечори, які запам’ятаються мені назавжди. Учасники кожної країни показували культуру , традиції та просто розповідали якісь цікавинки про свою батьківщину.
Українська команда показала свою країну дуже гідно. Культурний вечір і воркшоп, які ми готували разом пройшли дуже гарно. Навіть після їх проведення учасники інших країн підходили і казали, що їм дуже сподобалось. Ці всі маленькі моменти дуже надихали та покращували настрій.
Під час роботи в команді я відчула справжню підтримку та, я вважаю, що наша команда гарно доповнювала один одного. Я також дуже вдячна своїй українській команді за все: за час проведений разом, за всі рефлексії, на яких ми обговорювали наш день, постійно жартували та сміялись, за всі подорожі, за всю підтримку та допомогу, за всі меми, які ми зробили протягом проєкту і за всі ці побажання, які ми написали один одному на листівках в кінці обміну. Ця листівка з підписами буде завжди нагадувати мені про ці два яскраві тижня в моєму житті.
Час, який ми провели на обміні я ніколи не забуду. Нові знайомства, дружня атмосфера, розмови біля вогнища, гра в волейбол, жарти, тімбілдинги, проведений час разом, обговорюючи все що тільки можна, культурні вечори, традиційні танці та їжа з кожної країни, подорожі, плітки – це все було просто неймовірно. Можна сказати, що ми прожили нове життя на цьому молодіжному обміні. Ще раз хочу подякувати організації за таку можливість розвиватися, подорожувати, комунікувати та проводити час з користю. Чекаю зустрічі з усіма і дуже вдячна за новий досвід, знайомства, знання та незабутні емоції, які я завжди буду згадувати з посмішкою на обличчі.
Кристина
Моя подорож до Польщі почалася із заповнення форми, яку я знайшла на просторах Інтернету. Заповнюючи форму, я навіть й не думала, що кудись пройду. Тому на позитивну відповідь навіть не чекала. Але не на цей раз. Прокидаюся й бачу лист на поштовій скриньці: «Вітаємо! Вас було відібрано…». Після чого почався етап підготовки до подорожі: знайомство, спілкування з майбутньою командою, вирішення питання про маршрут подорожі, сміх, нервування, психі, покупки подарунків, квитків тощо. Але без цього етапу обговорень та планування наша участь у цьому проєкті була б не такою яскравою. У мене вже був досвід участі в міжнародному молодіжному обміні, й так, також саме в Польщі. Але у мене було багато роздумів, чи відмовлятися, чи погоджуватися, адже єдина думка, яка в була моїй голові, – це «Погоджуйся. Життя одне. Коли в тебе буде ще такий шанс?».
Період нашого обміну був просто бомбезний: багато нових знайомств, відвідування нових міст, культурні вечори, плітки, жарти, танці. Усе це стало ритмом нашого невеликого нового життя на два тижні.
Наша команда, команда з України, показала, на мою думку, себе з найкращої сторони під час проведення вокршопу з теми кібербулінгу та мови ненависті онлайн та під час культурного вечора. Тема воркшопу викликала багато дискусій та обговорень, що стало для мене приємною несподіванкою. Коли люди після завершення заходів підходять та кажуть, що їм все дуже сподобалось, – то є найвища похвала. Завдяки найкращій тімлідерці ми зробили наші активності найкращими за цей проєкт. Майже кожний проведений учасниками вокршоп був насичений корисною інформацією, не можу сказати, що всі вони були ідеальними (нічого ідеального не буває), але можу запевнити, що це досвід, який потрібно брати до уваги та навчатися на своїх та чужих помилках.
Найбільшою моєю мотивацією участі в проєкті було спілкування з новими людьми, подорожі новими містами Польщі, де я ще не була, розвиток розмовної англійської мови та загалом як відпочинок від університету, так і плідна праця в новому колективі.
Мені було приємно познайомитися та дружити з новими людьми, котрі не схожі один на одного. Кожна людина в нашій команді наче доповнювала одна одну. Під час роботи в цій команді я відчула, що значить працювати в злагодженій команді, де люди тебе підтримують, не засуджують, турбуються та допомагають всім, що тобі потрібно. Локальні меми та жарти стали найпрекраснішим моментом, який я згадую з посмішкою на обличчі. Всі ці аспекти стали моїм поштовхом для розуміння того, що я насправді хочу в життя: що подорожі, нові люди, команда – це є тим, що мене надихає.
Я дуже рада, що взяла участь у цьому обміні, побачила нову країну та її красоти, отримала нових друзів, пропрацювала нові навички та удосконалила ті, що вже були. Цей проєкт дав мені мотивацію рухатися далі, вивчати мову, знайомитися з крутими та цікавими людьми, отримувати нові можливості та працювати в комфортній для мене сфері. Тому порада для людей, котрі вагаються перед вибором брати участь чи ні – однозначно брати, адже це такий досвід, що буде з тобою завжди, що надасть тобі уроки по житті, навчить розмовляти англіською, знаходити нових друзів та нові знайомства, виходити з зони комфорту. Загалом, плюсів нарахувати можна багато.
Як говорила наша організаторка: «Once Erasmus – always Erasmus». І це саме та фраза, котра відповідає дійсності.
Євген
Розпочну з того що це був мій перший обмін від Erasmus+, отримавши листа від організації про те, що мене обрали до участі у проєкті, я був на сьомому небі від щастя, посмішка з обличчя не сходила ще декілька днів.
Спочатку трішки турбувався, що ми не зможемо знайти спільну мову, але після того, як ми всі зустрілись, всі сумніви розвіялися. Мені дуже сподобався наш вечірній Reflection time, це була особлива річ яка згуртовувала та обʼєднувала нашу команду протягом обміну.
На проекті я познаймився з величезною кількістю неймовірно цікавих та крутих людей та дізнався дуже багато нового та цікавого. Одним з найцікавіших моментів були походи до музеїв у Гданьску, ці місця неможливо описати словами, вони не схожі на типові нудні музеї.
Завдяки обміну я зміг поспілкуватись з різними людьми англійською мовою, що однозначно покращило її. Також зміг побачити та почути, як живуть інші люди у повсякденному житті, цей досвід буде дуже корисним протягом всього життя.
Антон
Мені хотілось би висловити вдячність за участь у цьому незабутньому проекті. Цей проект став для мене новим досвідом, який об’єднав усіх нас, учасників, незалежно від нашого етнічного, культурного та соціального походження. Коли я вперше прибув до місця проведення першої частини проекту, я був приємно здивований його атмосферою. Це було затишне курортне місце, що залишило в мене тільки найкращі враження.
Друга частина проекту, яка проводилася у Tricity на березі Балтійського моря, також не залишила мене байдужим, мені дуже сподобалися міста Гданськ та Гдиня. Протягом усього проекту нам проводили різноманітні сесії. Особливо мені запам’яталась сесія від Куби, де я дійсно почув щось нове та цікаве для себе. Водночас у нас було достатньо вільного часу для відпочинку – ми купалися в озері, гуляли біля моря, досліджували міста. Результатами цього проекту для мене стали нові знання, розвинув критичне мислення, комунікація з представниками різних національних груп та багато нових зустрічей.
Вікторія
Нещодавно я вперше побувала на програмі Erasmus+ “Молодь без кордонів” у Польщі і
хочу поділитися своїми враженнями від проекту. Загалом, щоб потрапити на проект, я
заповнила близько 50 заявок (приблизно, бо їх було дуже багато) протягом року, і мені
завжди відмовляли. Тому, коли я побачила повідомлення від організації в черговий
раз, я була впевнена, що буде відмова. Тож після безсонної ночі у травні 2023 року в
Києві я хотіла видалити повідомлення, щоб воно мене не турбувало, але в останню
мить вирішила подивитися, щоб воно не висіло непрочитаним…… і ось ті секунди, коли
я швидко прокручую повідомлення і краєм ока бачу слова: ВИ БУЛИ ВІДІБРАНІ…… У
цей момент моє серце зупинилося на кілька секунд, і я не могла повірити, що це
сталося. Потім я почала перечитувати все повідомлення, відповіла організації, що буду
брати участь, оплатила членський внесок і почала танцювати від радості…..:) Після
цього я перевірила всі деталі, шукала організацію, відгуки і т.д., але можу вас
запевнити, що все в порядку і мене не віддали на органи (при можливості). Потім
Олена сказала мені почекати кілька днів, поки мене додадуть до загальної групи
учасників, і це дійсно зайняло трохи часу. Я вже думала, що нічого не вийде….
(оскільки я людина, яка проектує всі можливі сценарії і ділюся своїми реальними
думками/переживаннями, які були у мене на той момент).
Однак мене дійсно додали в групу, відбувся перший зум (де мої ідеї, м’яко кажучи, не
були підтримані, люди мовчали і все виглядало дуже дивно; я, чесно кажучи, кілька
секунд після зуму сумнівалася, чи хочу я йти, але вирішила, що краще спробувати і
пошкодувати, ніж не спробувати і пошкодувати ще більше).
Наступний зум був присвячений вирішенню логістичних та організаційних питань, ми
все більше зближувалися з командою: знайомилися, намагалися знайти спільну мову,
обговорювали план дій на культурний вечір та воркшоп. Наша тім лідерка Катерина –
справжня майстриня своєї справи (так, я знаю, що вона це читає і їй приємно), адже
завдяки тому, що ми провели кілька зустрічей перед обміном, у нас вже був
приблизний план заходів і команда була більш згуртованою, ніж у інших.
Проект був чудовим, тому що першу його половину ми провели в маленькому селі
Бешковіце біля Гданську, де жили біля озера в красивій лісовій місцевості.
У перший день ми знову обговорювали детальний план наших подальших дій, в той
час як учасники з інших країн тільки знайомилися один з одним. Ми також
познайомилися з учасниками з інших країн, хоча я не одразу запам’ятала всі імена, і
було б краще, якби ми провели ігри, щоб одразу запам’ятати імена.
Наступного дня у мене був День народження, і знову ж таки, завдяки моєму керівнику
групи, це було справжнє свято, адже мене привітали всі люди, які брали участь в
обміні.
26 червня ми першими відкрили міжкультурні вечори, і це було не просто чудово, це
було НЕЙМОВІРНО!!! Ми провели і кахут, і енерджайзер (як мені здається), не забули
нагадати, що в Україні війна триває (коротко розповівши, які трагедії сталися в наших
містах під час повномасштабного вторгнення), робили ляльки-мотанки, їли українські
смаколики і не забували про танці :)) Командна робота, підтримка, відданість та
залученість інших учасників була чудовою, це дуже мотивувало мене, і я бачила
неозброєним оком, що ми дійсно добре підготувалися. На мою думку, українці задали
дуже хороший тон і мотивували інших учасників до проведення цікавих і активних
воркшопів/культурних вечорів. Загалом, у мене було відчуття, що ніхто від нас такого
не очікував, але ми виклалися на повну, і це було вау.
Різноманітні воркшопи, культурні вечори, енерджайзери, активності – це все про
Бешковіце! Я дуже вдячна за інклюзивний воркшоп, який навчив мене, як поводитися з
людьми з обмеженими можливостями, що дуже потрібно в житті, і мій наступний
проект (над яким я зараз працюю) присвячений саме цій темі.
Також у Бешковіце я часто купалася в озері, що знаходиться неподалік, грала у
волейбол тощо, що дуже зблизило мене з іншими учасниками і, зокрема, з українцями
(наші рефлексії, які також запровадила наша керівниця команди, – це окрема
приємність). Загалом, було весело, дружньо та активно!
Друга частина обміну проходила в Гданську, але по відчуттях це було наче різні обміни, тому що все було по-іншому. Ми частіше виходили на вулицю, і програма була ще більш насиченою та активною. Ми відвідали Музей еміграції та Центр Європейської Солідарності, і теми були дуже добре підібрані, я була абсолютно вражена усім, що там було. Ідея, інтерпретація, технології, які використовуються в музеях, і взагалі те, як організатори доречно і просто поєднали та продемонстрували найважливіші речі в інтерактивній формі! Мені також більше сподобалися умови проживання/харчування в Гданську. Ми багато ходили пішки, мій лічильник кроків був більше 20 тисяч щодня
…. незважаючи на те, що майже щодня йшов дощ. Ми також їздили на море, але я вирішила не купатися, бо було занадто холодно для мене, але ті, хто хотів, купалися. Звичайно, була і шопінг-терапія, тобто час був добре розподілений, ціни мені сподобалися і, звичайно, я витрачала свої гроші на власні бажання. Потім була дискотека, де ми ще більше здружилися і абсолютно всім це сподобалося. Також ми гуляли по Гданську і Гдині, і мені особисто було дуже до вподоби, що ми мали на все це час і не тільки бігали, щось робити, а й встигли відчути атмосферу міст. У Гданську був класний квест, де треба було сфотографуватися біля визначних пам’яток міста, але, звісно, в цей момент йшов сильний дощ. Тож, якщо хтось із вас має обмін у Гданську/Гдині, не забудьте про парасольку та дощовик, це моя дружня порада 🙂 А всі дні, які ми провели разом, пролетіли дуже швидко і непомітно, вони закарбуються в моїй пам’яті назавжди. Цей обмін дав мені можливість познайомитися з чудовими людьми (греками, іспанцями, поляками, шведами), нові можливості та думки, про які я не могла навіть подумати. До речі, на наступний проект я поїхала з новими грецькими друзями, і тепер у мене є друзі в різних куточках світу, що дуже круто.
Я неймовірно рада, що зараз є такі можливості для молоді і ними можна користуватися абсолютно безкоштовно. Дякую за те, що ОРГАНІЗАЦІЯ обрала мене (до обміну я думала, що проект сам обирає учасників, але виявилося, що це не так) і у мене з’явилася така можливість!!! Що було на цьому Еразмусі, на цьому Еразмусі і залишиться)) Беріть участь, поки є можливість, бо в такі моменти відчуваєш, що ти дійсно живий. Щиро дякуємо, це безцінно! До зустрічі, дякую, що прочитали мій відгук)
Катерина
Чи нормально взагалі називати свою команду на молодіжному обміні найкращою?
Мені як тім-лідеру цієї команди можна.
Взагалі, під час підготовки в ZOOMі до молодіжних обмінів, незрозуміло, з ким ти їдеш, не запам’ятовуються імена та обличчя. Ви просто намагаєтесь поговорити про те, хто що як хоче провести, але фактично спілкуєтесь різними мовами. Все стає зрозуміло, коли ви вже зустрічаєтесь дорогою до місця призначення. Намагаєтесь налагодити контакт, знайти щось спільне, спробувати пожартувати, підтримати одне одного, зовсім не знаючи, чи правильно ви це робите для цієї людини.
Тож хочу розповісти (хоч сама і не розумію, як це працює) про те, як вже вдруге за всі мої обміни абсолютно незнайомі люди стають друзями одне для одного.
Загалом, обмін для мене почався з питання, чи повезу я групу в Польщу. Я погодилась. Все тому що я рідко відмовляюсь від можливостей кудись поїхати чи спробувати щось нове. Так би мовити, йду туди, куди страшно.
Перша наша зустріч в ZOOMі пройшла незрозуміло: ми трішки розповіли про обмін, трішки поговорили про дорогу, трішки поговорили про культурний вечір, трішки позбирали питань від учасників. Воно було про все і ні про що. Потім був ще зідзвін, де ми за 5 хвилин вирішили, як їхатимемо до місця призначення, а потім ще 40 хвилин говорили про альтернативний шлях, яким ніхто в кінцевому рахунку не поїхав. Був зідзвін з організаторкою і тімлідами з інших країн, до якого долучилась більша частина української команди. І зідзвін, де ми більш детально проговорили, що будемо проводити. Були правки до наших сесій від людей більш обізнаних.
Вже коли ми зупинились у Варшаві, сталось декілька цікавих історій, якими ми ділились одне з одним. І як приїхали до Гдині, то ми провели багато часу разом в тому МакДональдсі на вокзалі (бо ну куди підеш з валізами) говорячи про різні речі.
Стартував молодіжний обмін в Бешковіце (але, як бачите, наша історія почалася задовго до фактичного початку обміну).
Приїхавши, ми (як серйозна команда з тімлідеркою, яка має підвищену тривожність) почали робити заготовки до культурного вечора, а на наступний ранок ми почали писати план нашої сесії. І вже коли інші учасники приїхали на обмін, почалися сесії. У перший робочий день (як і зазвичай) говорили про очікування, страхи, потреби. На другий день нам проводили ігри на інтеграцію. Варто додати, що серед учасників були люди з інвалідністю: хлопець з порушенням зору і дві дівчини на інвалідних візках. Це стало справжнім викликом для мене особисто, адже потрібно було продумувати наші активності так, аби вони також були в них залучені.
На той же другий день ми з іспанською командою проводили культурний вечір. З цього вечора я почала дивитись на нашу команду по-іншому. Ми провели кахут, роздали за нього подарунки, розповіли про війну в наших містах і наших життях, зробили з учасниками ляльки-мотанки. Я була настільки задоволена тим, як все пройшло, що у мене з’явилась мотивація щось ще робити разом з цими неймовірними людьми. Культурний вечір закінчився українськими, іспанськими танцями і танцями під польську повільну музику. Атмосфера була просто нереальна.
На сесіях ми працювали так само добре, як і відпочивали вечорами. Наша команда провела сесію про кібербулінг та хейтспіч. Спочатку здавалось, що учасники не активні, але потім, коли майже кожен поділився своїми історіями чи думками, ми зрозуміли, що досить вдало підібрали тему і використали ті ресурси, які нам надали. Я знову пишалась, що ми добре робимо разом щось таке неймовірно важливе.
Загалом шведська команда підготувала сесію про радикалізм та екстремізм, грецька – про мігрантів, польська – розповіла про те, як правильно допомогти людині з порушенням зору, іспанська команда проводила тімбілдинг.
На мою думку, найкращий тімбілдинг у нас був, коли ми ходили разом на озеро та в ліс, грали у волейбол, збирались біля загального вогница, танцювали і просто насолоджувались моментами разом (я вже мовчу про наші щоденні рефлексії). Ось так пройшла перша частина обміну, і нас повезли з Бешковіце до Гданська.
В Гданську ми вже не мали нічого проводити, але нас возили на екскурсії в два музеї: Музей Еміграції та Европейський Центр Солідарності (до обох ми спочатку ставились скептично, а потім були здивовані, що музеї ще можуть виглядати і так), показали нам мурали Zaspa Street Gallery, нарешті ми мали дискотеку в атмосферному місці (таке я дуууууже полюбляю), ми багато гуляли Гдинею і Гданськом, багато спілкувались і робили багато фото. Цей час разом пролетів неймовірно швидко.
І ось, коли вже був час роз’їжджатись, то неможливо було стримати сльози, бо як же я буду жити без цих неймовірних людей, без наших постійних жартів, без самокатів, без іспанчиків. А скільки з нами було того, що я тут не згадала… Сподіваюсь, згадали вони.
Моя найкраща молода команда на цьому обміні, ще побачимось❤️
