Про пошук вампірів, закордонних партнерів та ідей для роботи з молодими людьми з сільської місцевості

Валерія Баннік, учасниця команди молодіжного простору “Другий поверх”

З 18 по 26 січня я стала учасницею партнерської зустрічі, котра проходила в Румунії. Сам захід мав назву “From Rural to Plural” і мав на меті привернути увагу молодіжний працівників та волонтерів до проблеми роботи з молоддю в сільській місцевості. На цьому заході були присутні представники молодіжних організацій, щоб знайти нові партнерства та просто обмінятися досвідом.

Протягом цих днів організатори провели багато цікавих та змістовних сесій. В перші дні ми знайомилися один з одним та об’єднувалися в міжнаціональні команди. Наступні дні були більш лекційні, на яких організатори розповідали про свій досвід у роботі з сільською молоддю. Також, вони запросили спікера, котрий розповів про етапи створення своєї молодіжної організації та про всі труднощі роботи з молоддю та владою в селі. На третій день кожен презентував свою організацію.

В останні дні ми обговорювали майбутні спільні проекти та надихалися на співпрацю. Крім того, кожен учасник презентував культуру та традиції своєї країни на культурному вечері.

Загалом, цей обмін залишив лише гарні та теплі спогади. Я вважаю, що кожному варто хоч раз в житті спробувати доєднатися до такої мобільності, адже я змогла: попрактивувати свою розмовну англійську мову, знайти нові знайомства, дізнатися багато нової інформації про країні учасників та навій вивчити декілька фраз на Альбанській та Румунській мові.

Анна-Марія Михайлюк, директорка Комунальної установи “Молодіжний центр” Журавненської селищної ради Львівської області

На цій зустрічі я змогла поспілкуватись з організаціями з усієї Європи, що працюють з молоддю з сільських територій, отримати глибше розуміння програми European Youth Village, розвинути навички у роботі з молоддю та стратегічному розвитку молодіжних проектів, а також обмінятися досвідом з іншими учасниками. Це мій перший такий досвід, і я була дуже здивована, що у всіх нас одні й ті самі проблеми у роботі з сільською молоддю. Тобто, не має значення, чи ти працюєш у Грузії чи Словаччині, але у вас точно є спільні проблеми.

Всі дні у нас був тімбілдінг, і кожний день це розвиток якої компетенції, після чого ти приходиш і починаєш переосмислювати свою роботу з сільською молоддю та планувати майбутню свою роботу. На цій зустрічі я дізналась дуже багато нових практик у роботі з молоддю. Найбільше моє досягнення після цього досвіду, що я подивилась по-новому на молодіжну роботу та її планування, і зараз я бачу, як робота молодіжного центру покращилась.

Катерина Бежинар, молодіжна працівниця в ГО “КІПЦ “Європейський клуб”

Легко писати про враження від молодіжного обміну, і набагато важче писати про те, як пройшла активність з налагодження партнерських зв’язків. Зокрема, тому що неможливо сказати напевне, чи матиме результат наш обмін контактами: чи будуть надалі спільні проєкти, чи не був обмін контактами просто люб’язним жестом, і чи не зберегли твої дані задля того, аби точно надалі знати, з ким не варто робити щось разом 🙂

З 18 по 26 січня я провела в селі Шимон (що в Румунії, неподалік від м. Брашо́в). Це був перший раз, коли я брала участь в активності такого плану, тому я не знала, чого очікувати. Допомагало хвилюватись менше лише те, що я знала організаторів (як виявилось, так і працює партнерство).

Спочатку все здавалось схоже на звичайний молодіжний обмін, але з кожним днем все більше і більше розкривалась тема зустрічі “From Rural To Plural”. Якщо перекласти українською (та деякими іншими мовами), то не виходить нічого логічного. Але сенс полягає у тому, щоб пробувати налагоджувати роботу з молодими людьми з сільської місцевості. Не лише в Україні, але й у низці інших країн молодіжні працівники стикаються з проблемами. Наприклад, не в багатьох селах є молодіжні центри; частіше у проєктах немає фінансування, яке б покривало дорогу молодіжному працівнику чи молодим людям; та і в цілому, люди в сільській місцевості не завжди готові впускати в громаду чужу людину проводити активності. Під час сесій ми ділились інформацією, як все працює в наших країнах, шукали спільне і відмінне та намагались знайти рішення для деяких проблем.

Перш за все, як завжди, був тімбілдинг. Ми знайомились особисто, розповідали про себе і дізнавались про інших. Також говорили про свої очікування, страхи та свій можливий внесок.

Доволі цінним було дізнатись про досвід роботи румунської організації у сільській місцевості, зокрема історії успіху та факапів керівника молодіжного центру, який відкрився нещодавно у селі. Також нам представили програму European Youth Village program. Після цих сесій я наважилась податись на проєкт EU4Youth Alumni Network, де вказала цільовою аудиторією, для якої проводитиму активності, саме молодих людей з сільської місцевості (до речі, мою участь підтвердили, і зараз я намагаюсь продумати свій маленький проєкт, аби допомогти якомога більшій кількості сільської молоді активізуватись і отримати досвід, який отримала я завдяки програмі Еразмус +).

Далі за програмою ми представляли свої організації. Після цього я стала собою страшно пишатись, моя віра в себе злетіла до небес. Хоч я і знаю, що моя англійська не ідеальна (дуже далеко не ідеальна), але я вкотре змогла перебороти себе, виступити перед усіма одна, та ще й гідно розповісти про нашу ГО. Після ярмарку ГО дехто з учасників підходив і говорив, що їм сподобалась моя презентація (і я досі сподіваюсь, що це не було, тому що їм мене стало шкода, а, тому що це правда).

Розповідаю, що зовсім непогано мати молодіжний простір у підвалі під час війни

Також нам провели сесії, де ми обговорювали методи роботи у громаді, драбину участі Роджера Харта, правила комунікації з молодими людьми та метод з алгоритмом для розв’язання певних проблем “дизайн-мислення”. Ця інформація не була новою особисто для мене, але вона знадобилась нам у подальшій спільній роботі.

Потім ми говорили про проблеми молодіжних працівників та молодих людей з сільської місцевості. Обсновуючись на проблемах молоді, які ми хотіли б вирішити, всі учасники поділились на групи й працювали над спільними проєктами. І, відповідно, потім ми презентували ці проєкти іншим групам, отримали цінний фітбек як від інших учасників, так і від фасилітаторів.

Говорю про проблеми, з якими стикаються молодіжні працівники, аж очі горять

Важливою складовою поїздок за кордон для мене особисто є поширення інформації про війну в Україні. Завдяки тому, що у нас був культурний вечір, ми змогли розповісти, які території окуповані, що війна триває не 2 роки і як ми живемо зараз. Я знаю, наскільки важко нас зрозуміти, тому дуже вдячна кожному учаснику за увагу до цього питання, підтримку і віру в нас.

Українська команда показує карту, де позначено, звідки справді було нападєніє

Окрім програми, для мене цінним був похід в замок Бран (хоч я і просила тамтешніх вампірів вкусити мене вже, бо годинничок тікає, та вони цього не зробили). Також було класним спілкування з молодіжними працівницями з України (хоч ми з Анею знали одна одну, але саме ця поїздка допомогла нам дізнатись більше. сподіваюсь, що колись матимемо спільні проєкти).

Колись я куплю гарну вишиванку, лише аби їздити в ній на проекти Еразмус +

Надзвичайно приємно було знову бачити представників румунської організації, а також познайомитись з представниками інших організацій з різних країн. І я вірю, що, якщо ми обмінялись контактами, то для подальших спільних проєктів, а не для того, щоб запам’ятати, з ким не варто робити щось у кооперації.

Liked it? Take a second to support us on Patreon!
Become a patron at Patreon!

Від Katya

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані ваших коментарів.

European Solidarity Corps    Eastern Europe & Caucasus Resource Centre    Громадські ініціативи України