У листопаді 2025 року, з 10 по 14 число, ми мали можливість долучитися до job shadowing у місті Тампере (Фінляндія). Цей досвід став глибоким професійним і людським зануренням у фінську модель роботи з молоддю та людьми з залежностями, партнерства та підходу, інформованого про травму. Нижче – щирі відгуки учасниць, які відображають ключові враження, навчання та цінність цієї поїздки.
Анна-Марія Михайлюк,
голова Асоціації молодіжних центрів України.
Під час участі у програмі я побачила багато значущих моментів навчання та професійного зростання у роботі експертів і молодіжних центрів. Занурення у щоденну діяльність команди, візити до молодіжних просторів та можливість спостерігати роботу як з молодими людьми, так і між експертами стали для мене надзвичайно цінними.
Особливо важливим було спілкування з фахівцями — вони відкрито ділилися досвідом, відповідали на всі запитання, демонстрували підходи та практики, які застосовують у своїй роботі. Найбільше мене вразила щирість, відданість та людяність команди у взаємодії з молоддю. Це створювало відчуття довіри та показувало глибину їхньої місії.
Співпраця була чудовою — однією з найкращих, у яких я коли-небудь брала участь. Вона була структурованою, добре організованою та надзвичайно теплою як на етапі планування, так і під час реалізації та підбиття підсумків.
Моя роль як партнера полягала в максимальному зануренні в процес, вивченні практик та поширенні інформації про діяльність організації A-Kilta. Я щиро відчуваю, що досягла успіху, оскільки маю сильне бажання розповідати про організації та про унікальність і високу якість роботи. Я відвідувала організації в 11 країнах, що працюють із молоддю, але саме про команду у Фінляндії можу говорити з особливою теплотою, щирістю та захопленням.
У майбутньому хотілося б поглиблювати партнерство через регулярний обмін практиками та спільні проєкти.
Комунікація в межах програми була на винятково високому рівні — чітка, своєчасна та дуже людяна. Ми постійно відчували підтримку та увагу з боку приймаючої сторони. Така якість взаємодії є великою рідкістю, і ми щиро вдячні за це.
Після повернення я вже почала ділитися отриманими знаннями з колегами та представниками молодіжних центрів в Україні, розповідаючи про підходи, організаційні моделі та інструменти, які мене надихнули й можуть бути адаптовані у нашому контексті.
Найважливішими результатами стали глибоке занурення в роботу молодіжних центрів та можливість поспілкуватися з молоддю, побачивши реальний вплив програм.
Особливе враження справила модель молодіжного центру, розміщеного у торговому центрі — там, де молодь природно проводить час. Це практична ідея, про яку я активно розповідатиму в Україні як про інноваційний та ефективний підхід.
Ще один ключовий урок — акцент на якість, а не на кількість. Організація працює з молодою людиною не для виконання показників, а задля довгострокового впливу та розвитку навичок. У нас часто цифри та дедлайни відсувають на другий план справжню цінність роботи. Тут підхід нагадує, що реальна зміна відбувається тоді, коли фокусуєшся на змісті та на потребах молоді.
У майбутньому я б хотіла більше часу приділити обговоренню та практичному опрацюванню інструментів, щоб глибше інтегрувати методи організації у свою роботу.
Аліна Касьянова,
тренерка програми «Молодіжний працівник», член правління АМЦУ.
Під час поїздки я спостерігала системну модель роботи з людьми, що мають травматичний досвід. Цей підхід базується на безпеці, довірі та повазі до досвіду людини. Значущим професійним результатом стало розуміння того, як принципи trauma-informed approach інтегруються не як окремий метод, а як щоденна практика роботи просторів і команд.
Особливо цінним був досвід спостереження за тим, як молодіжні та соцільні працівники враховують психоемоційний стан людини під час планування активностей, комунікації та взаємодії, не стигматизуючи досвід і не патологізуючи поведінку. Для мене кардинально змінилося бачення роботи з молодими людьми, що мають залежність.
Цікавим було те, як звичні для нас підходи (як от використання метафоричних карток, спільні чаювання з розмовами, творчі майстерки, антистрес розмальовки тощо) нам презентували як щось інноваційне. Приємно було усвідомлювати, що ми все це свідомо або несвідомо використовували в нашому молодіжному просторі та загалом в роботі з молодими людьми, бо ми це робимо ідучи з їхнім запитом.
Співпраця з приймаючою стороною була вибудувана максимально людиноорієнтовано та послідовно на всіх етапах: від планування програми до її реалізації та рефлексії. Програма візиту була структурована, водночас достатньо гнучка, щоб враховувати професійні інтереси та контекст нашого досвіду підходу інформованого про травму.
Як ви оцінюєте власну роль і дії як партнера: що вдалося особливо добре, а що варто покращити під час наступної співпраці?
У ролі партнера я активно долучалася до професійних обговорень (на скільки мала можливість), ділилася українським досвідом роботи з молоддю в умовах криз і війни, ініціювала порівняльний аналіз підходів до залучення молоді та функціонування молодіжних просторів. як зона для покращення – подумати над подальшими можливостями для співпраці та обміну досвідом не тільки онлайн.
Job shadowing у тематиці підходу, інформованого про травму, було попередньо комуніковано в моєму професійному середовищі як можливість поглиблення компетентностей у сфері безпечного та чутливого підходу до досвіду молоді роботи. Під час візиту відбувався постійний обмін спостереженнями з приймаючою стороною та та рефлексіями з колегами нашої групи.
Ключові усвідомлення та практичні напрацювання були поширені серед колег і професійних мереж. Зокрема я ділилася досвідом на онлайн зустрічі тренерів та тренерок спеціалізованого тренінгу програми “Молодіжний працівник”: молодіжна робота інформована про травму, на онлайн майстерці для Асоціації молодіжних центрів України. Також я інтегрувала знання в подальшу тренерську та програмну діяльність молодіжного простору “Другий поверх”, зокрема під час розробки заходів і навчальних програм із застосуванням trauma-informed approach. Зараз у просторі продовжує розвиватися напрям підтримки ментального здоров’я “Комфортік”.
Досвід організацій міста Тампере продемонстрував, що trauma-informed approach є основою сталості команд, профілактики вигорання та довіри, особливо з боку молодих людей.
Ця поїздка підтвердила цінність міжнародних обмінів як інструменту професійного зростання та стратегічного мислення. Навіть неформальні розмови давали можливість розказати про реаліі в яких ми зараз живемо та показати що українців не потрібно жаліти. Нас треба зрозуміти та підтримати. Я побачила наскільки зараз трансформується наше бачення підходу інформованого про травму в сучасному контексті та що ми, українці, можемо та маємо ділитися також власним досвідом.
Наступного разу доцільно було б закласти більше часу на спільну рефлексію з приймаючими організаціями та формування конкретного бачення спільних ініціатив на майбутнє.
