Ось і закінчився Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA в Кременчуці. Вихідні фестивальні пройшли яскраво і насичено. Перед останнім показом ми порахували, що за цей тиждень, 23-29 листопада, в Кременчуці, Комсомольську, Світловодську, Олександрії та навколишніх селах: Погребах, Григорівці, Нагірному відбулося 55 кінопоказів з обговореннями. Глядачів ще досі рахуємо. А про те, чим нас тішив фестиваль на вихідних, читайте далі.
Тож два останніх дні фестивалю. День перший – субота, 28 листопада. Нарешті не треба було їхати, а тільки зустрічати гостей з Києва та міняти виставку. Гості з Києва – це Олена Глоба, Голова правління «Батьківської ініціативи ТЕРГО» та трансгендерний гей Фріц, представник Queer Home Kyiv. Гості завітали на відкриття нової виставки в Просторі Ідей – «Наші рідні». Це низка особистих історій родичів ЛГБТ людей, за якими стоїть мрія підтопити кригу мовчання й удавання гетеронормативності (з фотоальбому «Ніші рідні»). Автори проекту: Анастасія Живкова та Олексій Салманов, спільно з організацією ТЕРГО та ВБО Точка опори.
Також суботній день тішив фанатів кременчуцького фестивалю Живою бібліотекою. Відбувалася вона в новому альтернативному культурному просторі #Adapter. Не зважаючи на прохолодне приміщення, атмосфера бібліотечна була доволі теплою, дружньою й до читачів, і до книг. Як завжди, вже на етапі близького планування якісь «книги» відмовилися й довелося шукати їм термінову заміну. Кого ж читали кременчуцькі читачі? Були такі «книги»: «Мама гея», «Гей трансгендер», «Волонтер», «Учасник АТО», «Громадська діячка», «Людина з вадами зору». Звісно, найбільшою популярністю користувалися київські гості.
Начитавшись вдосталь книжок, кременчуцька аудиторія знов зосередилася на документальному кіно. Дивилися стрічку «Ти віриш у кохання?». Говорили про кохання (звісно ж), про право на смерть, евтаназію, про права людей з фізичними вадами та доступність публічних місць для них, про свободу вибору та особисту перебірливість. На цьому показі ми отримали, певно, найоригінальніший відгук: «Docu Days Travel – это феномен, который произошел. Это даже лучше, чем вегетарианский борщ с грибами».
Також 28 листопада потішило кінопоказом село Погреби. Якщо в п’ятницю Погреби приймали Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA закритим показом у місцевій школі, то сьогодні (в суботу) всі охочі мешканці села мали змогу прийти на відкритий показ польського фільму «Вєрка», який відбувався у Погребівському будинку культури. Охочих назбиралося трохи більше десяти чоловік: точну кількість важко було порахувати, оскільки не всі глядачі відчули в собі сили додивитися фільм до кінця. У віковому аспекті аудиторія була досить різною: від учня п’ятого класу до жінки пенсійного віку. Щоправда саме ці глядачі й залишили залу так і не дочекавшись обговорення. Власне, по завершенню фільму говорили про внутрішні зміни і захоплювалися головною героїнею. Глядачі залишилися задоволеними фільмом і висловили бажання організовувати кінопокази в Погребах і в майбутньому.
Найбільшим випробування для кременчуцьких організаторів фестивалю стала Ніч кіно з суботи на неділю. Дивилися кілька фільмів: «Володар», «Точка відліку», «Цап за голос», «В’язні Кануну», «Ефект доміно». Такі різні фільми за тематикою об’єднали глядачів в палкому обговоренні. Гаряче дискутували й на тему історичних пам’яток та декомунізації, й на тему гідності та прав людини, про механізми горизонтальних відносин людина-держава, про порушення прав людини з боку держави, про демократію, вибори та виборців, виборчі махінації, гречку :), помсту, Російське вторгнення, проблеми громадянства на невизнаних територіях. Коротше, про все.
На останній день фестивалю були заплановані всього 2 покази в #Adapter та відкриття виставки «Благодійність крізь призму об’єктиву» в Світловодському міському палаці культури. Відкриття виставки пройшло мирно. На жаль, обіцяна світловодська учасниця виставки не з’явилася на відкритті. Був мер, казав розумні речі про благодійність і взаємодопомогу.
Передостанній фестивальний показ у «Адаптері» складно назвати багатолюдним. Хтось втомився, хтось збирався на закриття, хтось займався домашніми справами. Тим не менше, фільм «Володар» викликав чимало думок у присутніх. Обговорювали, ким був Сталін, міркували про те, що не варто поспішати зносити пам’ятники. Намагалися зрозуміти, що і хто впливає на пам’ять про історичних діячів та події.
А от останній показ здавалося зібрав всіх глядачів різноманітних показів, фотографів, але, на жаль, дуже мало представників партнерських організацій. Дивилися яскраву стрічку естонських театралів Тіїта Оясоо та Ене-Лііс Семпер «Звідки з’являється пил і куди зникають гроші». Обговорювали сміливість авторів, акторів, політичне та аполітичне мистецтво, виборчі махінації, проводили паралелі з рідним Кременчуком (нажаль, аж занадто яскраві в деяких моментах), а також про рівень обізнаності виборці про те, що відбувається з його голосом, про зіпсовані виборчі бюлетені та графу «Проти всіх». Вирішили не затягувати обговорення, нагородили учасників конкурсу селфі з фестивальною символікою фестивальними ж торбами та запросили продовжувати неформальне спілкування за канапками та в приємній музичній атмосфері. Атмосферу створював Максим Зверобой з друзями.
Так і закінчився фестиваль. Тобто фестивальні кінопокази. Відголоски самого фесту можна досі побачити у ЗМІ або ж на виставках. В Просторі Ідей (вул.Чапаєва, 36Б, Кременчук) до кінця грудня триває фотовиставка «Наші рідні». В #Adapter (вул. 60 років Жовтня, 30А, Кременчук) виставлені роботи 2го конкурсу «Стоп цензурі!». В світловодському міському палаці культури (вул. Приморська, 16, Світловодськ) до 7го грудня триває фотовиставка «Благодійність крізь призму об’єктива». А по школах мандрує виставка «Моє місце» (до 7го грудня – в 4й школі, а з 7го по 11 – в 23й).
Фестиваль був насиченим. Іноді хотілося вмерти. Але ми навчилися сприймати процес як мистецтво, а сам фестиваль – як подію для цілого міста. Продовжувати будемо й сподіваємося в наступному році розширити мережу партнерів та глядацьку аудиторію. Чекаємо. У нас рік попереду 🙂
Збірна солянка від: Світлана Овчаренко, Олег Овчаренко, Роман Яременко, Альона Глазкова. Фото автора, Ілля Дудник, Таша Лучезарова та Валерій Первомайський.
* * *
ХІІ Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини в Кременчуці реалізується Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський Клуб».
Партнери фестивалю в Кременчуці:
Культурний Ді@лог, #Adapter, Центральна бібліотека для дорослих імені О.М.Горького, Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради, Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Олександрійський районний будинок культури, Олександрійська центральна районна бібліотека ім.Д.І.Чижевського, Кіноклуб «Відкрий очі», Центральна публічна бібліотека для дорослих, м. Комсомольськ, Кав’ярня «Rock Kava», ГО «Майбутнє без меж», MOLODOST’.
12 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбувається в Україні за підтримки уряду Швеції.
Партнери: Державне агентство України з питань кіно, Міжнародна мережа кінофестивалів з прав людини, фестиваль Movie that Matter.
Організатори фестивалю Docudays UA: Українська Гельсінська спілка з прав людини, громадська організація «Південь», Херсонський обласний фонд милосердя і здоров’я, громадська організація «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв».
