П’ятниця! Вже можна починати казати, що Мандрівний фестиваль починає закінчуватися в Кременчуці. Сьогодні відбувся останній показ в Олександрії (й остання за цей тиждень мандрівка стопом додому), закінчилися покази в Світловодську та навчальних закладах. Але відбулася прем’єра фестивалю в Кременчуцькій виховній колонії (вони навіть сторінку на ФБ мають!).
Вп’яте переглядати «Габріеля» може бути цікаво. У цьому переконалася сьогодні в кременчуцькому ліцеї №4. Вдалося навіть віднайти не помічений раніше факт про героя фільму. Що побачили й запам’ятали кременчуцькі десятикласники, залишилося нез’ясованим до кінця: школярі розговорилися лише перед самим дзвінком на перерву. Може, сковувала присутність учителів, а може дивилися не дуже уважно. Права дитини підлітки називали без особливих труднощів. І тут прозвучала класична вчительська репліка про виконання обов’язків. З відповіддю на провокативне питання про обов’язки людини школярі «зависли». Здається, зітхнули з полегшенням, почувши, що важко згадати те, чого не існує, бо людина не має жодних обов’язків. На цій мажорній ноті цьогорічні шкільні перегляди закінчилися.
Запрошення показати фільми фестивалю для Кременчуцької колонії надійшло вчора пізно увечері. Це був подвійний виклик, адже потрібно було швидко придумати, що показувати, як вести бесіду і, по-друге, завтрашній день мав початися таки з тюрми.
Показали фільми “Зламані гілки” та “Габріель повідомляє з чемпіонату світу”. Про очікування від фільму “Зламані гілки” говорили недовго, вихованці відчули, що буде про людські долі і ці долі будуть сумними. Після фільму говорили про злочини і покарання, про права людини і обов’язки громадян. Після “Габріеля” обговорювали активність молоді. Вразили бачення вихованців своєї активності: варто прагнути свободи, щось робити і буде успіх. Цим хлопцям по 15-17 років. Хтось в колонії вже майже 2 роки, а хтось лише 2 місяці. Але найбільше вразило бажання спілкуватися з людьми з-за паркану. Я відчув прямо спрагу. Домовилися відкривати в колонії Докуклуб та дивитися фільми 1 раз на місяць. Цінними будуть просто діалоги про свободу та історії успіху, які надихають.
«А от які є права?.. – Це ви мені скажіть. – Ну я от маю водійські права… – Супер, але не те. – А я взагалі ніяких прав не маю.» Приблизно такий діалог стався у мене з водіями, які мене везли з Олександрії до Кременчука, бо автобуса стандартно не було. На останній показ в Олександрійській бібліотеці власне бібліотека запросила майбутніх бібліотекарів з училища культури. Дивилися феєричну стрічку «Звідки береться пил і куди зникають гроші». Але схоже феєричною/влучною/актуальною/смачною її вважала тільки я (і моя подруга з будинку культури місцевого). Майбутніх бібліотекарів більше цікавив Інтернетовий контент. Додивитися до кінця стрічку, на жаль, не вдалося. Бо студенти мають вчитися, а в бібліотеці має бути тихо. Так і скінчився Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA в Олександрії. Зате по дорозі додому водії мені розповіли про зоопарк в Озерах, мавпу Максима, який їсть за столом і одбирає мобілки у неуважних відвідувачів, павлиську школу, поганого стоматолога і дороги. Я їм – про фестиваль. Про права не дуже вийшло. Хоч доїхали швидко 🙂 й про фестиваль дядьки взнали.
Сьогодні вперше в маленьке село Погреби прийшов Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Учні місцевої загальноосвітньої школи отримали можливість дізнатися про тонкощі передвиборчої кампанії в далекій від нас кенійській школі. Як ви вже здогадалися, до перегляду була представлена нідерландська стрічка «Цап за голос». Це був особливий показ, оскільки на нього учні прийшли цілком добровільно без тиску з боку вчителів… і прийшло їх всього троє. На жаль, адміністрація школи не змогла осягнути всю повноту цінності фестивалю і, порушивши заздалегідь укладену домовленість про початок показу о 14:30, надала можливість запустити фільм тільки по завершенню загальношкільної виховної години. Як висновок, фільм почався із більш ніж годинним запізненням, що не могло не вплинути на кількість охочих залишитися на показ. Як би там не було, але три учениці 8-го класу і педагог-організатор змогли трохи поговорити про пошуки щастя і роль прав людини у цьому процесі, про гендерну нерівність і різний підхід кандидатів до виборчого процесу, а ще про нові вивчені слова іноземною мовою і ні в чому невинного цапа. Загалом, учні позитивно сприйняли фільм і сказали, що не жалкують витраченого на нього час.
Вечірній показ “Іон” в “Просторі Ідей” пройшов добре. Відчувається якісно інший рівень аудиторії, яка приходить добровільно з бажанням дивитися документальне кіно. Говорили про інфантильне суспільство, якість життя людей з обмеженими можливостями в розвинених країнах, про свободу і необхідність цінувати те, що в тебе є. Кожен виніс після перегляду для себе якісь уроки життя і гарний настрій.
А #Adapter сьогодні подорожував до Алчевську разом зі стрічкою «Вальс Алчевськ». Після перегляду (коли ввімкнули світло) здалося, що всі пішли… А виявилося, що ні – просто перекур J Говорили про Алчевськ, місію культури в часи війни й сприйняття наявності/доцільності існування будь-якого культурного життя в військові часи. Так сталося, що одна з кременчуцьких активісток, Олена Нестерова, насправді переселенка зі сходу. Але виявилося, що багато хто не знав цього, бо Олена настільки активна і так добре орієнтується в тому, що відбувається в місті… Вона і стала нашим експертом по культурі під час війни. Говорили ще про патріотизм і «радянських людей», згадували радянське дитинство (кому було, що згадати), дєдушку Лєніна та самоідентифікацію.
Вже завтра на нас чекає відкриття виставки «Наші рідні» (історії стосунків ЛГБТ та їх близьких родичів), Жива Бібліотека та Ніч кіно.
Збірна солянка від: Світлана Овчаренко, Олег Овчаренко, Микола Герасимов, Роман Яременко, Альона Глазкова.
* * *
ХІІ Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини в Кременчуці реалізується Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський Клуб».
Партнери фестивалю в Кременчуці:
Культурний Ді@лог, #Adapter, Центральна бібліотека для дорослих імені О.М.Горького, Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради, Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Олександрійський районний будинок культури, Олександрійська центральна районна бібліотека ім.Д.І.Чижевського, Кіноклуб «Відкрий очі», Центральна публічна бібліотека для дорослих, м. Комсомольськ, Кав’ярня «Rock Kava», ГО «Майбутнє без меж», MOLODOST’.
12 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбувається в Україні за підтримки уряду Швеції.
Партнери: Державне агентство України з питань кіно, Міжнародна мережа кінофестивалів з прав людини, фестиваль Movie that Matter.
Організатори фестивалю Docudays UA: Українська Гельсінська спілка з прав людини, громадська організація «Південь», Херсонський обласний фонд милосердя і здоров’я, громадська організація «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв».
