Кременчук є безумовно чудовим містом та дуже любимо ним насолоджуватися. Але, щоб краще оцінити його красу, хочемо могти порівнювати його з іншими куточками країни. Першою мандрівкою 2017 року був візит до близького міста Полтава.
Щоб показати Давіду повну картину та колорит нашої області, я вирішив здійснити оцю поїздку електричкою. Чотири години в холодному поїзді трішки нас втомили, але варто було обрати саме цей вид транспорту хоча б заради концерту, який ми почули – до вагону зайшли співачка з мікрофоном та її друг з гітарою. На жаль, до сих пір ми не вирішили, чи гірше вона співала, чи він акомпонував. У кожному разі, цей незабутній концерт нас підсилив.
Приїхавши, ми були згідні, що на самому початку нам треба щось з’їсти. Раз були ми в Полтаві, вибір був один – легендарні полтавські галушки, Ця страва відсутня в італійській та сілезькій кухнях, тому це був для нас новий кулінарний досвід, який нам дуже сподобався.
Ситі ми пішли відкрити для себе нове місто. Перші кроки завели нас до Художнього музею ім. Ярошенка, де знайшли чудові шедеври з історії світового живопису. Мене особисто найбільш вразили картини М’ясоєдова, а Давід (хоча він думав, що я цього не помітив) задивився з тугою на «Італійську дівчину». Потім подивилися твори Саши Путрі та почули її зворушливу історію. Сашенька була маленькою мисткинею, яка вмерла зовсім молоденькою, але залишила багату спадщину своїх дитячих картин, які зараз можна подивитися в полтавському музеї.
Потім погуляли ми вулицею Соборності, купили магнітики на холодильник і зайшли до швиденьку екскурсію до Краєзнавчого музею, де могли дізнатися багато про історію, географію, геологію тощо регіону, в якому зараз живемо. Дуже вразило нас теж наступне побачене нами місце – Свято-Успенський Собор.
Обов’язковим пунктом мандрівки Полтавою є фотографія з пам’ятником галушці, тому ми теж не могли з ним не сфоткатися. А дійшовши до Білої альтанки, могли насолоджуватися прекрасним вигляд на місто.
Попили ми пива/соку (хто як) у прикольній Бібліотеці пива, а потім пішли до Монументу Слави, під яким зліпили гарного сніговика (або сніговичку). А в кінці дня нас зустріла справжня полтавка, Маша, яка розказала нам трішки про місто та запропонувала поїсти галушок… Ми не відмовилися.) В приємній атмосфері побесідували (незважаючи на мовний бар’єр), пообіймалися, ще раз подивился на Полтаву… і тре нам вже було повертатися до Кременчука.
Першу з наших подорожей у 2017 році вважаємо вдалою. Але на всі сто відсотків не останньою! Хто хоче з нами?
