За Беґбедером кохання живе три роки. Думаю, щось подібне сталося зі мною і моєю роботою, котру я обожнювала. Не скажу, що прагнення до змін з’явилося раптово, скоріше його в мені виростило тодішнє оточення. Захотілося нового. Захотілося вчитися, досліджувати… Я інтроверт, і виплиснути це у дію коштувало мені трохи часу. У мене був вибір: подаватися на PhD aбо стати волонтером EVS. Я таки обрала неформальний спосіб освіти, холодне Балтійське море і компактне містечко на півночі Польщі.
Гдиня – це місто волонтерів. Моя приймаюча організація хостить 22 волонтарюшки, які задіяні у різних проектах, починаючи від дитячих садочків та центрів людей з обмеженими можливостями до музеїв, бібліотек та провідних європейських установ як от Центр Солідарності.
Я ж працюю у Будинку для літніх людей. Тут все облаштовано по-домашньому, створена тепла атмосфера підтримки і розуміння. Я це відчула тільки-но переступила поріг установи. Мене, звичайну волонтерку зустріли як особливу гостю. Напоїли чаєм, провели екскурсію, директорка люб’язно відрекомендувала колег. Почуття, що ти важливий не полишає мене й до тепер. В мої обов’язки входить допомога в проведенні реабілітаційних вправ, художніх заходів та ігор. Конкретніше – я проводжу уроки танців, англійської мови та книжковий клуб. Проте, інколи мешканці потребують простої уваги і звичайна розмова може підняти їхній настрій.
Живучи в Польщі, я практично не відчула ніякого культурного шоку. Я ніби вдома, в Україні, але громадський транспорт рухається по розкладу, водії автобусів одягнені в білу уніформу; чудова велоінфранструктура; жінки при зустрічі завжди тиснуть руки. Моя колежанка з Турції скаржиться на мінливу погоду. Сонце і справді тут розкіш, завжди за хмарами. Кухня схожа, але вражає тисяча і один різновид зупи (суп) і поєднання, на перший погляд, непоєднаних інгредієнтів.
До приїзду сюди польську я не вивчала, але після двох місяців вже розумію 80% почутого і можу підтримати нескладну бесіду. Головне мотивація і зусилля. Між волонтерами ми спілкуємося на англійській, і я відчуваю як мій English is getting better.
За рамками основного проекту існують й інші можливості проявити себе чи спробувати щось діаметрально протилежне від звичних занять. Наприклад, ми проводимо воркшопи для місцевих школярів про толерантність та міжкультурну взаємодію, ходимо на прогулянки із тваринами з притулку, подорожуємо, організовуємо вечірки та забіги.
EVS – чудовий шанс не лише навчитися нового, але й глибше пізнати себе.
текст і фото: Наталя Калюжна
