У листопаді 2025 року українська делегація молодіжних працівників і працівниць відвідала три молодіжні центри в Бельгії, що мають Знак якості Ради Європи: Destelheide, Hanenbos та De Hoge Rielen.
Для учасників з Харкова, Золотоноші, Кропивницького та інших міст України цей візит став можливістю дослідити європейські стандарти молодіжної роботи та переосмислити власні підходи.
У час, коли українська молодіжна робота набуває нових вимірів підтримки та зцілення, досвід Бельгії показав, як може виглядати системний підхід до розвитку молодіжної інфраструктури. Учасники повернулися з конкретними ідеями, новими партнерськими контактами та чітким розумінням того, як адаптувати найкращі практики до українських реалій.
Родіон Оверко,
представник Харківської області та молодіжного хабу «Літера», описав свої враження від візиту.
Тиждень з 23 по 30 листопада для мене справжньою точкою росту. Це була моя перша поїздка за кордон, але не туристична, а професійна і дуже усвідомлена. Я долучився до навчального візиту з молодіжної роботи та молодіжної політики в Бельгії, і цей досвід виявився значно глибшим, ніж я очікував. Це була не просто можливість побачити іншу країну, а шанс подивитися на знайомі процеси під іншим кутом і переосмислити власну роль у роботі з молоддю.
У межах візиту ми відвідали молодіжні центри Destelheide, Hanenbos та de Hoge Rielen. Це простори, у яких з перших хвилин відчувається повага до молоді та довіра до її потенціалу. Вони створені не як формальні установи, а як живі середовища, де поєднуються неформальне навчання, творчість, підтримка ініціатив і простір для спілкування. Кожен центр має власну ідентичність, свої традиції та підходи до роботи, але всі вони працюють з розумінням того, що молодь потребує не контролю, а можливостей.
Особливо мене вразило те, як у Бельгії вибудовують взаємодію з молоддю. Тут багато уваги приділяється автономії, відповідальності та самостійності. Молоді люди самі беруть участь у плануванні активностей, прийнятті рішень і розвитку простору. Вони не сприймаються як пасивні учасники заходів, а як партнери. Цей підхід формує відчуття причетності і впевненості у власних силах. Для мене це стало ще одним підтвердженням того, що саме така модель молодіжної роботи є найбільш ефективною і в довгостроковій перспективі дає сильний результат.
Окремо варто сказати про контекст, у якому цей візит відбувався. Україна зараз проходить складний шлях, і молодіжна робота в наших реаліях часто поєднує підтримку, волонтерство, освіту і роботу з травмою. Саме тому було особливо цінно побачити системний підхід, який працює стабільно і послідовно. Це не означає сліпе копіювання європейського досвіду, але дає чітке розуміння того, які принципи можна адаптувати вдома з урахуванням нашої реальності.
Для мене було важливо представляти Харківський регіон та молодіжний хаб «Літера». Харків сьогодні є символом стійкості і водночас активності молоді. Участь у такому візиті дала можливість показати, що навіть у складних умовах ми продовжуємо розвивати молодіжні ініціативи, створювати простори для взаємодії і думати про майбутнє. Це також була можливість налагодити контакти і обмінятися досвідом з тими, хто готовий співпрацювати з Україною далі.
Важливою частиною програми стала поїздка до Антверпена. Там ми зустрілися з українцями, які наразі живуть у Бельгії. Ці розмови були дуже теплими і водночас глибокими. Говорили про виклики адаптації, про збереження зв’язку з Україною і про відповідальність кожного за майбутнє країни. Особливе враження справило знайомство з осередком ПЛАСТу в Бельгії. Було приємно бачити, як українська спільнота за кордоном продовжує розвивати молодь, передавати цінності та формувати відчуття єдності.
Загалом цей візит став для мене джерелом натхнення, нових ідей і глибоких роздумів. Бельгія показала, що молодіжна робота може бути сміливою, структурованою і водночас дуже людяною. Я повертаюся з чітким розумінням того, що цей досвід не повинен залишитися лише спогадом. Це база для подальших дій, змін і рішень, які хочеться поступово втілювати у своєму регіоні. І я точно знаю, що це не остання подорож і не останній досвід, який я хочу привозити додому.
Оксана Черв’якова,
голова міської молодіжної громадської організації «Центр розвитку молоді», Золотоноша, поділилась думками про візит на сторінці Youth Development Center у Facebook.
Анна-Марія Михайлюк,
голова Асоціації Молодіжних Центрів України, детально описала кожен наш день у Бельгії.
Наша подорож розпочалася зі знайомства з молодіжним центром Destelheide. Нас розмістили у триповерховій будівлі, де зазвичай живуть учасники таборів, творчих проєктів, довгострокові волонтери або, як у нашому випадку, гості навчальних візитів до центрів із знаком якості Ради Європи.
Знак якості Ради Європи – це визнання високих стандартів молодіжної роботи. Його отримати непросто, і мене зацікавило, що саме робить ці центри особливими та гідними такої відзнаки.
Центр вразив своїми масштабами: на території знаходиться шість корпусів. Для проживання нам була виділена триповерхова будівля з кімнатами для двох осіб (на кожному поверсі по чотири кімнати). Особливо порадувала повна доступність: ліфт, чіткі покажчики та спеціально обладнані кімнати для людей з інвалідністю. Це робить простір по-справжньому інклюзивним.
Харчування було організовано в окремій багатоповерховій будівлі з просторою їдальнею, що вміщує близько сотні осіб. Професійні кухарі щодня готують страви для всіх гостей та учасників подій у центрі. Приємно усвідомлювати, що всі базові потреби забезпечені на високому рівні.
Першого дня нам провели екскурсію, хоча це була лише частина величезної території, адже обійти все за один раз неможливо.
Destelheide – центр творчості та мистецтва. Просторі зали створені для танців, малювання, театру – для будь-якого мистецького самовираження. Нам пощастило потрапити на репетицію музичного гурту. Ми зайшли до великої музичної зали, сіли у перших рядах і насолоджувалися живим виступом. Це справді було прекрасно.
Другий день розпочався з презентації про молодіжну політику Бельгії. До нас завітали представники молодіжної політики та працівники центру, які детально розповіли про систему молодіжної роботи: структуру міністерства у Фламандській частині країни, інструменти та досягнення. Особливо вразило, скільки коштів держава інвестує в молодь – це субсидії громадським організаціям, фінансування молодіжних центрів і подій, програми волонтерства та громадянської активності, молодіжний туризм, міжнародні обміни, розвиток навичок, а також співпраця через програми Erasmus+ та European Solidarity Corps.
Потім ми відвідали художню виставку з різноманітними експонатами – кожен предмет мав свою унікальну історію створення.
Одна з учасниць нашої команди провела майстер-клас з українського народного мистецтва – розписування шоперів за допомогою вибійок. Також нас провели до просторої майстерні з великими вікнами, де художники створювали картини та листівки. День завершився в атмосфері творчості.
Третього дня ми вирушили до ще одного молодіжного центру – Hanenbos. Прогулянка бельгійською природою стала приємним бонусом. Цей центр вразив своїм розмахом: великі будівлі для таборів та проєктів, кожна кімната обладнана всім необхідним для спорту чи творчості, просторі спортивні зали та їдальня.
Ввечері нас запросили на театральну виставу. Театральна трупа проводила одну зі своїх репетицій фінальної сцени вистави. Ми потрапили до незвичайної зали з круглою обертовою сценою посередині. Вистава без слів про старість і молодість, про спробу наздогнати час, захопила з перших хвилин. Актори виконували різні дії на сцені, що постійно оберталася. Я дивилася зачарована, а наприкінці ледь стримувала сльози. Справжнє мистецтво.
Четвертого дня ми переїхали до третього молодіжного центру. Якщо попередні здавалися великими, то De Hoge Rielen виявився просто величезним. Нам навіть дали велосипеди, щоб об’їхати всю територію. Тут було все: численні житлові будинки, контейнери з ліжками посеред лісу, озеро, обладнаний ліс для мотузкових траси, їдальня, офісна будівля, окрема пральня, а ще кілька будівель реставрували. Щомісяця сотні молодих людей відвідують центр для участі у проєктах різної тривалості. Особливо популярний він серед скаутів та пластунів. Також можна зняти приміщення сім’єю і провести активні вихідні разом.
П’ятого дня ми випробували все на власному досвіді. На велосипедах ми доїхали глибоко в ліс до спеціальної будівлі для навчання з туризму. Після інструктажу ми одягли спорядження, пройшли тренувальну смугу перешкод у приміщенні, а потім цілу годину лазили по деревах на справжній висотній трасі. Це було захопливо і пізнавально – для бельгійської молоді такі можливості завжди доступні.
Також ми зустрілися з представницею національної агенції Erasmus+ в Фламандській частині Бельгії, яка розповіла про численні можливості програми. Волонтери з Грузії, які проходили тут довгострокове волонтерство близько року, поділилися своїм досвідом роботи з молодими людьми, розповіли про активності, які вони організовували, і про те, що вдалося втілити з їхніх планів.
На п’ятий день ми провели чудовий час в Антверпені, під час якого зустрілися з українцями та представником Пласту, який розповідав про роботу організації у Бельгії. Найважливіше, що запам’яталося: вони працюють з українською молоддю, навіть перебуваючи за межами України, виховуючи в молодих людях пластові цінності – чесність, відповідальність, служіння іншим, любов до рідної культури та готовність до дії.
То був наш останній день, і вранці ми всі вирушили додому в Україну.
Ірина Ткаченко,
молодіжна працівниця, тренерка молодіжних програм (Кропивницький, ГО «Агенція сталого розвитку «Хмарочос», Креативний простір «KOWO” після поїздки ділилась досвідом для тренерської спільноти.
Під впливом рефлексії по візит з’явилась серія ефірів на радіо Суспільне. З одним із них можна ознайомитись нижче:
