Кременчуцький мандрівний фестиваль Docudays UA мандрує автостопом. День 2

Тож ось він другий день ХІІ Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA в Кременчуці. Що сьогодні? Всього лиш 11 показів в трьох містах. Три покази в школах (2 – в Кременчуці і один в Світловодську), показ в Кременчуцькому національному університеті та коледжі того ж університету, два покази в бібліотеках (в Кременчуці та Олександрії), й 4 покази на відкритих майданчиках (в кінотеатрі, кав’ярні та альтернативних просторах).

Ранок другого дня фестивалю почався з перегляду стрічки “Габріель повідомляє з чемпіонату світу” одночасно в двох школах. Дуже шкода було учнів 10 класу 27ї школи, у яких не було перед цим перерви. Як на мене це злочин, але вчителька вважала, що задачі з генетики важливіші ніж все інше. Як не дивно, саме ці учні брали найактивнішу участь в обговоренні після фільму. Думки лунали різні від: “вот о таких людях надо писать школьные сочинения” до “их это волнует, только потому что они в этом заинтересованы”. А от відгуки написали схвальні, перед тим тричі перепитавши, чи це анонімно. “Интересный фильм, многое можно извлечь посмотрев его, но не каждый его поймет, люди с разной точкой мировозрения понимает по своему. Идея хорошая но не всем понятная”.

В 25 колегіумі все починалося серйозно. Прихід фестивалю перервав репетицію чогось важливого. З третього уроку було знято кілька класів і приведено у актовий зал. Кіно не запускалося. Діти шуміли. І вже перед рішенням відпустити дітей сталося диво…. фільм пішов. Ми блискуче подивилися “Габріеля” до кінця уроку. На питання, чи сподобався фільм? Пролунало хорове “ТАК” і всі підскочили. Учитель з першого ряду сказав: “Тихо всім і посідали” . Магія подіяла і 80 учнів чемно сіли. За 2 хвилини я пролунали захопливі роздуми від 5-икласників про активність Габріеля , як важливо дбати про своє місто і свою землю, як класно мати друзів-однодумців та захищати свої права. 5-икласники були щирі і активні, з ними хочеться працювати далі 🙂

А на показі в Олександрійській бібліотеці студенти аграрного технікуму дивилися доволі складну стрічку «Вальс Алчевськ». Молодим майбутнім фермерам та агрономам було важко споглядати дії митців, ще важче розуміти. Пробували говорити про права та обов’язки (як без цього) людини, і що «каждый человек должен подчиняться своим правам». Серед озвучених прав людини були: право голосу, право захисту себе та своєї сім’ї, право на власну думку, права перед суспільством (пізніше інтерпретоване, як право на повагу до власної гідності), свобода мирних зібрань та право на освіту. Серед обов’язків людини: не убий, не вкради, не бреши, бережи природу, та отримуй освіту. Не так вже й погано, еге ж? А організаторам фестивалю довелося виїжджати від партнерів автостопом, бо не вийшло гарантувати собі свободу пересування громадським транспортом. За причиною відсутності автобусного сполучення в найближчі декілька годин… 🙁

В університеті імені Остроградського у вівторок зранку дивилися «Місце, що ми звемо домом». Студенти-психологи виявилися достатньо уважними глядачами. Які, до того ж, уміють говорити :). Сказали, що це професійне. Після перегляду розмовляли про те, чому дім – це більше ніж будівля чи місце народження і проживання. Що спонукає людину захищати свій дім, змінюючи звичний спосіб життя? Згадували, яке місце вважають своїм домом студенти – люди, що приїхали на навчання з інших міст або сіл. Цікаво, що в усному обговоренні ніхто з глядачів особливо не критикував переглянутий фільм, але у книзі відгуків декілька людей написало, що фільм занадто песимістичний і створює настрій безнадії.

Перегляд стрічки «Медик іде останньою» у міській бібліотеці зібрав три групи людей, що не так часто перетинаються в житті: студентів професійно-технічного училища і медичного коледжу та бібліотекарів. Молодь прийшла значно раніше, в приміщенні було жарко, тож розмова не була надто активною. Студенти переважно мовчали, а говорили старші. Були претензії щодо того, що фільм не відповідає канонам документального кіно – скоріше, це хроніка. Комусь здалася дивною і незрозумілою назва фільму, адже бути останнім має негативний контекст. Дівчинка-майбутній медик проголосила стандартні правильні слова про те, що треба брати приклад з тих, хто так самовіддано рятує людей. Трохи побідкалися про те, що ні Майдан, ні події на сході не навели порядок в Україні та й розійшлися. Чи думали про щось студенти, з’ясувати не вдалося.

Студенти Кременчуцького коледжу ім. Остроградського переглянули стрічку «Габріель повідомляє з Чемпіонату світу». Глядачі – майбутні юристи. Було видно, що знайомство із фестивалем для них – швидше приємне і бажане, ніж навпаки, все ж таки – хоч якась альтернатива традиційним «виховним годинам» у навчальному закладі. Перед переглядом глядачі спробували вгадати, про що ж буде фільм, яку історію розкаже головний герой? Цікаво, що припущення багато в чому справдилися. Студенти передбачали, що назва фільму має й інший, прихований зміст, тобто мова йтиме не лише про Чемпіонат з футболу, а й про бідні бразильські квартали, про життя простих людей, про багатогранність образу Бразилії: з одного боку – карнавали, танці латина і шикарні пляжі, а з іншого – бідність і високий рівень злочинності.

Обговорення після фільму було найбільш жвавим, коли одна частина аудиторії схилялася до думки, що чемпіонати світу та інші заходи світового рівня працюють на імідж країни, а інші – переконували в тому, що це – лиш тимчасовий виграш, а насправді громадяни країни від того не виграють, швидше – навпаки. Цікаво, що прихильників чемпіонатів виявилося значно більше, на їх боці виступила й викладач, і був відчутний тиск авторитету дорослої людини, але представники іншої точки зору не відмовилися від своєї позиції.

Багато різних думок прозвучало не під час обговорення, а у письмових відгуках, зроблених студентами. Хтось вважає, що проблема переселення людей під час підготовки до Чемпіонату –дуже далека для нас, українців. Інші, навпаки, упізнавали у фільмі про далеку Бразилію обставини, які оточують нас і події в Україні. Тему прав людини майбутні юристи не обговорювали активно, напевне, хотіли відволіктися від своїх «професійних» тем. «Я вважаю, що такі фільми корисні, бо дехто вмикає розум і починає думати….», «Мене здивувало те, що дитина у 14 років почала займатися цією справо, а не дорослі люди», «Я хотів би побажати Габріелю удачі і хорошої роботи, щоб у нього було побільше таких цікавих репортажів» – висловили свої враження майбутні юристи.

Сьогодні розпочалися покази в кав’ярні “Rock Kava”. Дивилися позитивну стрічку «Довго та щасливо». Історія відносин головної героїні (й режисерки) Татьяни з її чоловіками не залишила аудиторії шанс лишитися байдужим. Постійний пошук себе, самоаналіз та відмінне почуття гумору героїні стрічки наштовхнув глядачів на розмову про родину, про чоловіків і жінок, про щастя, про свободу та любов і свободу в любові. Про відповідальність і різницю сприйняття себе іншими теж говорили, про істерики і депресії, про сімейні моделі поведінки. З відгуків: «Очень хочется смотреть теперь только документальные настоящие фильмы». До речі, цю стрічку можна буде переглянути ще раз в четвер, 26 листопада о 18:00, в Просторі Ідей (вул.Чапаєва, 36Б).

Також сьогодні розпочалися кіноперегляди в Адаптері. Хоч ішов дощ, та це не зупинило 34 поціновувача документалістики. Дивилися нідерландські фільми “Ніде” та “Я”. Було багато молоді, досить жваве обговорення та приємна музична атмосфера. Після “Ніде” говорили про самореалізацію, почуття людей на вершині, амбіції та бажання бути першим, про людину, як божественну істоту, яка намагається вийти за рамки людського (політ на Марс, альпінізм). Дискутували про людей, яким звичайного життя недостатньо, людей, які надихають на серйозні вчинки, людей одинаків, які необхідні для розвитку суспільства. Після стрічки “Я” обговорювали мозок і зміни особистості після втручання, власне тотожність особистість = мозок, переосмислення звичайних людських радощів. Глядачі порівнювали 2 стрічки: «Ніде», де персонажам було недостатньо звичайного світу та «Я», де у героя навіть відвідування крамниці перетворювалося на пригоду.

Показ фільму «Божа воля» був незвичайним. По-перше, організатори ще на етапі планування показу хвилювалися: чи варто організувати дискусію із православними священиками? Як зробити, щоб обговорення провокативного фільму не стало провокацією? По-друге, сам показ відбувся у рекордно вузькому колі глядачів. Залишається лише здогадуватися, чи історія про скандального Дмітрія Ентео не цікава людям, чи погана погода завадила бажаючим потрапити на перегляд? Зрештою, показ відбувся і обговорення вийшло активним. У ролі експертів були запрошені православні священики Євген Паламар та В’ячеслав Давиденко. У ході обговорення шукали відповіді на питання філософські, релігійні і навіть політичні: говорили про природу людської душі та хворобу «радикалізму», що на сьогодні вразила багато релігій, політичних угруповань та окремих людей.

Серія показів Docudays у Світловодську розпочалась у вівторок 24-го з 9-А класу школи №7. Світловодські партнери неймовірно хвилювалися, оскільки це був їх перший показ взагалі, а підлітки неймовірно раділи від можливості «профілонить» класну годину.

Дивилися стрічку з програми DOCU/Діти “Зламані гілки”. А почалось все з реготу прямо на першому кадрі, коли кумедна бабуся в окулярах зачитувала вірш про Ізраїль.  Воно й зрозуміло. Школярі прийшли на вимогу класного керівника, особливо не розуміючи для чого це все. Однак, цікава анімація фільму все ж привернула їх увагу. Деякі “включились”, а всі інші втикнули в смартфони.

Обговорення розпочалось жваво. Озвались навіть ті, хто лазив в неті. Говорили про расизм і приниження і, на своє здивування, стало зрозуміло, як сильно сьогоднішня ситуація в країні впливає на підлітків. Під час обговорення почуттів головної героїні прозвучала фраза «от якби я поїхала зараз сама далеко, то почувалась би розгублено» і це стало поштовхом для подальшої розмови.

Нарешті дзвінок змусив нас завершити і клас просто миттєво опустів. Але… вже на вулиці двоє хлопців запитали нас про розклад показів і пообіцяли прийти на «Габріель повідомляє». Побачимо…

А ми, в свою чергу вдячні за демократичність і можливість поспілкуватись з класом «на одинці».

Наступний показ відбувся того ж дня увечері в кінотеатрі «Прадо». Переглядали стрічку з програми ЕФЕКТ ГРУЗІЇ «Володар».

Вікова розбіжність глядачів нас просто здивувала. З близько двадцяти осіб присутніх наймолодшому було 4 роки, найстаршому 66! Сам перегляд пройшов загалом спокійно, за виключенням безкінечного буботіння одного чимось невдоволеного хлопця.

Обговорення видалось жвавим, але трохи «не в тєму». Дуже вже хотілось висказати глядачам все, що вони думають про злочини Сталіна та про жахіття влади тогочасної і теперішньої. І як модератори не намагалися повернути увагу публіки до фільму, «а от при Совєтскому союзі», «а шо зараз робиться» іноді брало верх. Наприкінці навіть дійшло до суперечки. Як то кажуть «найшла коса на камінь». Різниця поколінь і поглядів на есеререрівську історію взяла своє.

Ну що ж, початок покладено. Сподіваємось, що далі буде успішніше.

* * *

ХІІ Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини в Кременчуці реалізується Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський Клуб».

Партнери фестивалю в Кременчуці:

Культурний Ді@лог, #Adapter, Центральна бібліотека для дорослих імені О.М.Горького, Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради, Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Олександрійський районний будинок культури, Олександрійська центральна районна бібліотека ім.Д.І.Чижевського, Кіноклуб «Відкрий очі», Центральна публічна бібліотека для дорослих, м. Комсомольськ, Кав’ярня «Rock Kava», ГО «Майбутнє без меж», MOLODOST’.

12 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбувається в Україні за підтримки уряду Швеції.

Партнери: Державне агентство України з питань кіно, Міжнародна мережа кінофестивалів з прав людини, фестиваль Movie that Matter.

Організатори фестивалю Docudays UA: Українська Гельсінська спілка з прав людини, громадська організація «Південь», Херсонський обласний фонд милосердя і здоров’я, громадська організація «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв».

Liked it? Take a second to support us on Patreon!