Фестивальні вихідні кременчуцького #DocudaysUA 2017

Фестивальна субота була насичена подіями і враженнями. Почалася вона з відкритого перегляду «Боротьби Джамали» у читальному залі бібліотеки. Історія боротьби кримськотатарського народу , депортації та повернення, злочини російського окупаційного режиму не залишили байдужими. Сльози на очах присутніх, нездатність якийсь час говорити, емоційні міркування на тему: «Чи можна було щось змінити в 2014 і що робити зараз?». Присутність гостя – кримського татарина, котрий змушений був переселитися до Києва, але мріє про повернення до Криму – додала зацікавленості. Тим більше, що Айдер особисто знайомий з багатьма героями фільму та з перипетіями кримськотатарського національного руху.

img_8558img_8553

Традиційна яскрава подія фестивальної суботи – жива бібліотека. Цього разу каталог був багатий на цікавинки:

  • Кримський татарин
  • Ром
  • Переселенка
  • Мами, які підтримують своїх ЛГБТ-дітей
  • Патрульні поліцейські
  • Людина, яка здолала залежність*

img_8624 img_8632

Трохи шкода, що читачів прийшло не надто багато. Зате було більше можливості поспілкуватися і отримати відповіді на всі питання. Як завжди, жива бібліотека зруйнувала стереотипи й упередження та допомогла по-іншому поглянути на представників різних соціальних груп. Наші «книги» ще й одна одну активно «почитали», ділилися інформацією й враженнями, давали поради та невимушено спілкувалися. І нехай тепер кусають лікті потенційні читачі, що втратили таку нагоду :). Прощалися всі як добрі друзі, з обіцянками підтримувати зв’язок і спілкуватися далі.

img_8583 img_8633

А дехто вже невдовзі повернувся на ніч документального кіно. Здається, цього разу ми встановили рекорд тривалості та кількості переглянутих фільмів. Майже до світанку переглядали та обговорювали 9 стрічок. Усі фільми сподобалися, усі спонукали до розмов та емоцій. Десь глядачі дружно реготали, десь сумували разом з героями. Десь бурхливо обговорювали теми, що стосуються прав людини, а не стосуються побаченого кіно :). Комусь (не буду казати прямо, що мені) вдалося проспати певні моменти. Але осторонь навіть сонних обговорень не залишався ніхто.

img_8658 img_8661

І так само ніхто не проспав передостанні недільні покази в колонії для неповнолітніх та віддаленій філії бібліотеки. В обох локаціях дивилися «Домашні ігри» та обговорювали гендерні стереотипи, умови та можливості для заняття спортом, життєві випробування дітей із проблемних родин. Приємно було почути, що серед вихованців колонії є прихильники документального кіно, які пам’ятають переглянуті фільми з Докуклубу та минулорічного фестивалю. А вгадування теми фільму за назвою взагалі було схоже на трюк. «Як ви думаєте, про що буде фільм?» – «Про футбол!». І жодної інтриги. От і задавай після цього загадки глядачам.

img_8680

У неділю зранку на перегляді в бібліотеці-філії №10 зібралося небагато глядачів, переважно школярі 13-15 років. Фільм не вдалося показувати на великому екрані. Хоч дивилися на комп’ютері, але добре видно і чутно було усім. Як тільки закінчився фільм, дорослі одразу ж висловили свої оцінки, бажаючи «підказати» дітям правильні відповіді: давайте брати приклад із героїні, вона цілеспрямована і сильна дівчина, наполегливо іде до своєї мети. Справді, героїня заслуговує на повагу, але чи це все, про що подумає уважний глядач? І тут почався довгий обмін враженнями і думками. Найдовше говорили про гендерну нерівність у професійному футболі та в інших сферах життя, про учителів-жінок та учителів-чоловіків, про стереотипи щодо «жіночої» та «чоловічої» поведінки… Діти дискутували між собою і з дорослими. Схоже, в наступному році ці глядачі знову захочуть зустрітися із фестивалем документального кіно.

img_8691

В суботу, 25 листопада, відбувся ще заключний показ цьогорічного фестивалю в Світловодську. За думкою тих глядачів, які дивились всі цьогорічні покази в Світловодську, стрічки «До скорого» і «Живі та нескорені» варті того, щоб бути «жирною крапкою» Мандрівного фестивалю #DocudaysUA 2017 в Світловодську.  Фільм «До скорого» вразив всіх глядачів своєю відвертістю. Ми зрозуміли, що режисерка і є однією з героїнь стрічки. Оцінили й те, як майстерно зображено українську реальність, коли деякі з нас по-справжньому воюють, а в той же час більшість продовжую жити мирним буденним життям. А спілкування з режисеркою фільму Юлією Кочетовою-Набожняк взагалі нікого не залишило байдужим. Передусім, глядачів хвилювала  доля Романа, героя стрічки. Адже кожен із тих, хто сьогодні нас захищає, це чийсь чоловік, син, тато, брат, коханий. Запитували Юлію, як людина, яка є «митцем», вирішила на деякий час стати «воїном». Відповіді Юлії були такими, як і її фільм, глибокими і хвилюючими: інколи людина мусить робити речі, які їй не властиві, але це її вибір. Розмова вийшла дуже зворушливою. Режисерка зізналась, що вона з усіма глядачами фільму ділиться частинкою свого особистого життя, і для неї це свого роду також психотерапія.

img_8686 img_8687

Друге кіно, дуже короткий метр – «Живі та нескорені». Ці 12 хвилин із життя червоноградського Народного дому викликали дискусії набагато більше ніж на 12 хвилин. Говорили і про українську толерантність, і про те, хто живе в минулому, а хто в майбутньому теж. Згодились з тезою з фільму, що треба не тільки жити минулим, а й щось будувати.

Всі глядачі відмітили, що «комуністичний» хор – це переважно жінки, а хор ветеранів УПА – це чоловіки. Тож тема жінки-чоловіки і їхня роль в суспільстві набрала обертів… Але стрічки не стосується і варто про це поговорити окремо.

img_8650

Закривали фестиваль в неділю в кременчуцькому Просторі Ідей ще однією стрічкою на кримську тематику: «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова». Обговорювали політику Росії, дивувалися безхребетності та слабкості опозиції, висміювали безглуздість обвинувачення. І, звісно, міркували, як і чим допомогти українським політв’язням у Криму. Бо можна скільки завгодно потішатися над абсурдністю ситуації, а долі людей, що засуджені до тривалих тюремних строків насправді тривожать. Для тих, хто цікавиться, то ось ресурс підтримки «кримських ув’язнених» – http://solidarityua.info/.

Важко назвати завершення оптимістичним, бо ситуація з правами людини завжди складна, а люди часто надають перевагу простим відповідям і зрозумілим рішенням. Засмучує небагатолюдність переглядів, слабка увага влади та громади до фестивальних подій, небажання дізнаватися більше про права людини та їх відстоювання. Але надихають наші цікаві й небайдужі глядачі, хороше кіно і впевненість у тому, що ми робимо корисну справу. Чи це справді так? Ми чекаємо відгуків і відповідей!

І трошки статистки. За один тиждень ми:

  • командою в 8м людей
  • провели 51 кінопоказ з обговореннями
  • в 4 містах (Кременчук, Світловодськ, Горішні плавні, Олександрія) та 1 селищі (Онуфріївка)
  • на 23 локаціях
  • 11 школах, 5 бібліотеках, 3 альтернативних молодіжних і творчих просторах, навчальному таборі, ресторані, будинку культурі, виховній колонії 🙂
  • Для більше ніж 1000 глядачів
  • Й отримали купу різних емоцій.

Якщо ви були нашим глядачем і хотіли би залишити відгук про кіно, показ, обговорення… Just do it! Просто зробіть це 🙂 https://www.facebook.com/groups/554730548024342/

*Дякуємо нашим постійним партнерам батьківській ініціативі ТЕРГО та кременчуцькому представництву ГО «Світло надії» за те, що поділилися своїми історіями.

АЛЕ! Досі Ви можете насолодитися трьома виставками!

img_8510

  1. в Просторі Ідей – фотовиставка «Експансія» від франківської фотографині Ольги Кукуш про вплив пластику на наше життя, проблему не сортування сміття.
  2. у відділі мистецтв центральної бібілотеки за адресою: вул. Європейська, 66/13 – виставка постерів від проекту No hate ninjas (Ніндзі проти ненависті). Це ініціатива в рамках кампанії Ради Європи No hate speech movement – http://www.nohatespeechmovement.org про протидію мові ненависті онлайн.
  3. в Творчому просторі Світловодська – фотовиставка від проекту «Все ще повертаючись до Криму» – історії з життя кримських татар записані школярами з Кременчука, Червонограду, Вінниці, Сум та Бахчисараю.

Текст: Світлана Овчаренко, Лариса Гориславець,  Альона Глазкова, Світлана Каркачова

Фото: Олеся Мусієнко

Організатор фестивалю в Кременчуці:

Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр “Європейський клуб”

Партнери фестивалю:

Центральна бібліотека для дорослих,

Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради,

Олександрійський районний будинок культури,

Центральна міська бібліотека для дорослих, м. Горішні Плавні,

Ресторан «Rockville» та кав’ярня «Rock Kava»,

ГО «Громадське ТБ Світловодська»,

Простір Ідей

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.