Громадянська свідомість та жестова мова. Docudays UA вчить учити(ся)

15 листопада відбулося одразу дві фестивальні події: зранку був тренінг для вчителів кременчуцьких шкіл, відповідальних за впровадження наскрізної лінії “Громадянська компетентність”. А увечері бажаючі вчилися жестовій мові.

Громадянська компетентність виявилася непростою темою. З першого погляду все для всіх знайомо, але складно не стільки для розуміння, скільки для пояснення і оцінення. Почавши з визначення складових громадянської свідомості, ми пробували скласти з них діамант та обгрунтувати свій вибір. З цим вдалося впоратися доволі спокійно та швидко. Подискутували трохи про повагу і невизначеність, з’ясували розуміння правил і процедур. Спробували дійти згоди в питанні, хто і як може пропонувати правила шкільного життя. А потім мова пішла про Рамку компетентностей для культури демократії, запропоновану Радою Європи, та дескриптори цих компетентностей. Для українських освітян це принципово новий підхід – навчитися описувати набуті компетентності (цінності, ставлення, навички та вміння, знання та критичне їх осмислення) таким чином, щоб у результаті отримати “карту змін”, а не вердикт у вигляді оцінки. З дескрипторами було складно: складно сформулювати бачення і розуміння, відділити суттєве і значиме від очевидного і невирішального. Нелегко розробити реальні кроки, які дозволили б сформувати ті чи інші компетенції. Мабуть, визначальною темою дня стала компетенція прийняття невизначеності. В усякому разі, про неї найбільше говорили на заключній рефлексії. А тренерки говорять і досі :-).

На завершення тренінгу пригадували/дізнавалися про зміни в українському освітньому законодавстві, багато сперечалися про роль учительства в змінах. Знайомилися з новими ролями тих, хто навчає (тренер, коуч, фасилітатор, модератор, тьютор, наставник) та міркували, скільки ж усього має знати і вміти вчитель. Підсумували власні враження, відчуття здобутки й попрощалися зі сподіванням на зміни. Дякуємо всім, хто прийшли і пройшли навчання.

 

А увечері в Просторі ідей відбулося абсолютно нове для нас заняття – урок жестової мови. Сказати, що це було незвично, – майже нічого не сказати. Хтось відчував біль у пальцях, хтось – головний біль від намагання все зрозуміти й запам’ятати. “На другому плані” гомоніли та потроху бешкетували діти, поки їхні мами й бабусі вчилися. І тільки цей гомін заважав відчути тріск від розривання шаблонів і руйнування стереотипів. Наприклад, про те, що люди з вадами слуху – нещасні й замкнуті. Або про те, що жестова мова потрібна лише їм самим, у крайньому разі – їх родинам. Або про те, що вчитися нудно й складно, тому можна себе примусити вчити лише те, що приноситиме гроші/славу/визнання. Менше двох годин навчання – і результат у вигляді позитивних емоцій, усвідомлення своїх здобутків, нових умінь та приємних знайомств отримали всі присутні. Дякуємо нашому викладачеві Ярославу й чекаємо інформації про наступні заняття. У слухачів залишилися/з’явилися питання!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.