Тиждень казкового раю з неказковими викликами

В казках все завжди закінчується добре. Чи все? Розібратися з казками та гендерно-зумовленим насильством в казках і житті збиралися ми, 32є молодих людей з 4х країн. В рамках молодіжного обміну “Stand together” молоді люди з України, Грузії, Тенеріфе, тобто Іспанії та Кюрасао зустрілися на тому ж острові Кюрасао. Що це? Де це? Казковий острів Кюрасао знаходиться в Карибському морі недалечко від Венесуели, але при цьому всьому є частиною Нідерландського королівства. Українцям для приїзду в цей пальмовий рай з вічним +26 -+32 за Цельсієм потрібна неказкова віза.

Чи можна працювати над чимось серйозним в такому кліматі? Можна. Нам вдалося доволі продуктивно познайомитися з культурними розбіжностями чи подібностями, розібратися з тим, що таке гендер, стать, сексуальні практики, гендерні стереотипи, дізналися про героїв та героїнь кожної країни, розбиралися з сексизмом в рекламі, з тим, що ж таке насильство, яке буває й ділилися історіями зі свого життя. Вражає те, що кожному і кожній було, що розповісти. А ще обговорювали програми формальної та неформальної освіти, направленні на освіту, яка сприятиме рівності та інклюзії, допомагатиме боротися з насильством, ділилися тим, як в наших країнах виглядає 8ме березня. Ми дуже старались і дивували колег “святом жіночності і краси” і наявністю жінок, які кажуть: “Не нужні нам ніякі права, у нас всьо зашибісь, ми готові буть рабинями кухні”. Серед короткочасового відпочинку в басейніку, який частіше нагадував суп з людей, ми встигли ще пошукати рішення для всіх тих викликів, які встигли озвучити. І розібрати по кісточках Попелюшку, історію її життя, життєвих виборів й відсутність свободи вибору, а також придумати альтернативні реальності Попелюшкиного життя та життя після хепі-енду. В один з днів вся група відвідала фундацію Felis, приймаючу організацію на острові. До речі, Felis означає F – felicidad – щастя, E – espasio – простір, L – libertat – свобода, І – і :), S – speransa – надія. Фактично це неформальний центр для дітей 4-12 років з районів, більшість з них виростають з присутнім домашнім насильством  в родині. І з цими дітьми ми грали в ігри (кюрасавські діти, до речі, теж грають в українську хустинку), а ще робили разом з дітьми театр за мотивами казки “Коза дереза”, показували іспанські казки, грали в футбол з грузинами, вчилися грузинській абетці й писати свої імена грузинською.

Не можна забути й про вільний час, якого було трохи, та міжкультурний досвід. На культурних вечорах, на вечірніх тусовках чи обідніх відкисаннях в басейні, й під час пошуків скарбів центральними районами, Пундою та Отробандою. На культурних вечорах кюросавці пригощали найсмачнішою безалкогольною піноколадою, солодущими цукерками з кокосів та показували танці в національних костюмах. Іспанці вчили боротьбі, коли треба триматися за шорти, співали пісень, грузини – вчили грузинської і теж танцювали, українська команда – щедрувала 🙂 нащедрували цілий айфон, але довелося віддати. Також гралися в вікторину й роздавали цукерки. Смаколиків на цей вечір привезли стільки, що вистачило б на тиждень.

Про плавання з черепахами і рибками, стрибки зі скелі та нічні купання більше розкажуть самі учасники/ці. Читайте далі (прим. орфографія у відгуків збережена автоська).

Зустріч стала можливою завдяки і в рамках програми Еразмус+.

Якщо Ви відчуваєте, що це для Вас, не втрачайте можливостей податися на наступний(і) проект(и).

Ірина Полєтуха:

Участь в молодіжному обміні “Stand together” змусила мене задуматись над рядом питань, які раніше я оминала увагою, або мені здавалось, що я чудово обізнана з ними і тому немає потреби зупинятись над їх детальним аналізом. Гендерно зумовлене насилля та стереотипи мають різні національні контексти в тих чи інших країнах і це дуже добре, що у нас була змога порівняти власний досвід з кейсами, як мінімум, трьох інших країн.

 

Мені подобається, що програмним наповненням займались національні команди і кожен учасник проводив сесію, вправу, енерджайзер, – це не просто зближує, а ще й дає нагоду повправлятись у навичках фасилітації, підтягнути англійську мову, відчути спільну відповідальність за реалізацію проекту.

До речі, англійська мова – саме на цьому візиті я зрозуміла, що ніякі інші активності так мене не стимулювали в цьому питанні, як саме більше тижня часу в англомовному середовищі, серед молодих людей, які (звісно, кожен по-своєму) спілкуються англійською, шукають смисли, допомагають одне одному з тлумаченнями. Це однозначно круто!

Участь в проекті також відкрила для мене абсолютно новий природний фонд острова Кюрасао: інший клімат, чудернацькі рослини, подекуди й тварини, пляжі (не лише для туристичного відпочинку), підводний світ тощо. Було чимало речей, які на острові я побачила чи спробувала вперше і цей досвід я пережила з такими ж молодими людьми як я, це запам’ятовується на довго.

Богдан Маланчук:

Молодіжний обмін на Кюрасао для мене був першим у житті молодіжним обміном такого роду. Під час обміну для себе можна винести багато чого: головне хотіти. З головного: я перестав боятися говорити англійською. Останні кілька років англійську чудово розумію і можу щось сказати, проте завжди виникав цей страх – що я говорю неправильно. Обмін позбавив мене нього майже повністю, тож тепер я спокійніше ставлюся до свого мовлення, і просто говорю. Не боюся робити помилки. Окрім глибшого розуміння теми “ґендерно-зумовлене насилля” для мене відкрилася ще одна сторона – самостійне проведення тренінгів. Чому це круто? Оскільки одразу після набуття знань, ти можеш ними поділитися з іншими (як відомо, так краще все запам’ятовується), а тим паче, коли ти це робиш англійською. Однозначно корисний досвід. І звісно, не можна забути про культурний обмін. По телебаченню/в інтернеті ти бачиш одну картинку, хоча насправді все зовсім по-іншому. Оскільки я люблю культуру інших народів, то мені було нереально цікаво спілкуватися з учасниками інших країн. Детальніше розпитувати про їхню культуру та різні думки в країні. Підсумовуючи, скажу, що молодіжний обмін в Кюрасао – це не лише веселощі чи суто навчання. Це правильне поєднання приємного з корисним, що за я дуже вдячний Простору ідей.

 

Юля Волинська:

Відгук про обмін я почала писати російською мовою. Стала робити нотатки в стилі «про що говорили». І ворд підкреслив мені слово «гендер». Він не знає … Бо йому треба було подаватися на молодіжний обмін «Stand Together», що проходив на Кюрасао. Протягом 10 днів ми говорили про гендерне насильство, намагалися зрозуміти, що таке гендер, а потім ще і пояснити це групі дуже активних дітей. Ми переробляли казки різних країн, робили їх гендерно чуйними, побачили жахливу рекламу, в якій спотворювали образ жінки, та навіть поставили себе на місце Попелюшок

Але молодіжний обмін – це не тільки праця, а й розваги. Мені пощастило познайомитися з надзвичайними людьми, пізнати їх культуру і звичаї, а також вивчити трохи матюків на пап’яменто, мові місцевих мешканців. Втілитася у життя одна з найзаповітніших моїх мрій – ми плавали з морськими черепахами!

Міша Громов:

Привіт. Мене звати Михайло, два тижні тому я прилетів з молодіжного обміну, що відбувався на острові Кюрасао. Це був мій перший подібний досвід. Що ж, якщо коротко то мені сподобалось.

Я познайомився з багатьма цікавими людьми з різноманітних країн. Я ніби жив в вузенькій, маленький кімнатці, а під час цієї подорожі я ніби одразу полетів одразу у відкритий космос. Багато різноманітних обговорювань, ігор та дискусій занурили мене в інше життя, я дізнався про проблеми з якими мені навіть не доводилось зустрічатися. Я дізнався про культуру аж чотирьох дивовижних країн. Всі були дуже люб`язні, щирі, та добрі. Сам острів покорив моє серце, живописна природа, дивовижне місто з різнокольоровими будиночками та пляжами, там вирує життя. Я трохи соромлюсь, та навіть я затанцював на Кюросао. Але острів не ідеальний, і навіть там є проблеми, та всі вони не критичні, думаю, що жителі острову вирішать їх и тоді це точно буде найкраще місце на землі.

Дякую.

Олесь Овчаренко:

Ну, що можна сказати. В цілому я задоволений. От.

Про сам острів мабуть інші учасники уже понаписували, та і не це найважливіше було.

Тому про сам обмін. Мої очікування трохи не справдилися, хоча я відчуваю свій розвиток за той час, що я там провів.

Перераховувати всі активності нудно, тому так, скажу загально.

Темою обміну було гендерно-зумовлене насильство, однак розмов саме про це я майже не помітив. Ми говорили про проблеми статі, а не гендеру, і, до того ж, в основному у відношенні жінок. Я погоджуюсь, що дійсно проти жінок значно більше випадків дискримінації, однак забувати про проблеми чоловіків я вважаю теж не зовсім правильним. Тому доводилось нагадувати і про те, що чоловікам не довіряють роботу з дітьми, і про те, що від них соціум теж очікує якоїсь поведінки, і засуджує за невідповідність цим очікуванням.

А так, не дивлячись на те, що як такої нової інформації я не отримав, цей обмін краще вклав у голову те, які проблеми є у нашому світі і наскільки це боляче і сумно. І з’явилось бажання щось змінювати.

Також цей обмін додав мені впевненості у моїй англійській, у моїх навичках комунікації, і взагалі. Нарешті я став здатен майже без перешкод говорити з людьми, я отримав досвід написання проекту.

Тому я відчуваю, що обмін для мене був корисним.

Андрій Дулецький:

Близько тижня інтенсивної роботи під карибським сонцем, нові знайомства, зв’язки, враження та досвід, до речі, це був мій перший молодіжний обмін.  Протягом перших днів відчував себе дещо розгублено, але це відчуття минуло після знайомств з учасниками й учасницями з інших країн. Мовний бар’єр виявився зовсім не бар’єром, скоріше надуманим переживанням. Під час навчальних сесій час плинув надзвичайно швидко, здається, щойно поснідали, а вже час підбивати підсумки дня, певно це говорить про якісне наповнення цих сесій. Зрозумів, що Україна має схожі проблеми з іншими країнами, подекуди не такі серйозні, думаю, що спільними зусиллями, почувши думки людей з іншим баченням можна віднайти нові шляхи їх вирішення. Проект допоміг мені перебороти мовний бар’єр та покращити розуміння англійської мови, а от іспанки навчали мене власної мови. Завдяки цьому обміну покращив свої навички роботи у команді та визначив власні пріоритети в командній роботі. Звичайно, відкрив для себе нове місце на мапі світу: колоритне, енергійне та по-своєму романтичне Кюрасао. Stand together дав мені досвід, найцінніше, як на мене. Дякую!)

Ярослава Ларіонова:

YE “STAND TOGETHER” – молодіжний обмін про гендерно-зумовлене насилля, що відбувався з 25 березня по 1 квітня 2019 року на Карибському острові Кюрасао. Країнами-учасницями стали Україна, Грузія, Іспанія та Кюрасао. Це вперше, коли мені пощастило взяти участь у молодіжному обміні. Як це було? На проекті ми мали дуже насичену програму, реалізацію якої мали забезпечувати самотужки.

Так, кожен день був присвячений певному питанню чи проблемі, що витікає із загальної теми, а організація навчальних сесій забезпечувалася представниками кожної країни по черзі. Нам, українцям, була надана можливість очолювати другий робочий день обміну, коли мова йшла про загальні поняття насилля, дискримінації, гендеру тощо, та про те, як ця тема стосується наших життів, наскільки гостро стоїть у суспільстві і яким чином проявляється на практиці. У інші ж дні ми спілкувалися здебільшого про ймовірні шляхи вирішення проблеми гендерно-зумовленого насилля, їх доцільність та необхідність. Загалом на Кюрасао ми провели 10 днів. Робочий час був влаштований таким чином, що була змога й відпочити. Декілька разів сесії тривали лише до обіду, два перших вечори були присвячені представленню культури своїх країн, а також ми мали 2 повністю вільних дні. Подібний план дій дав можливість нам дослідити весь острів і дізнатися багато нового.

За підсумками молодіжного обміну я можу сказати, що ця подорож допомогла мені поглибити знання про гендер та гендерну політику, про те, що таке гендерно-зумовлене насилля та його види, а також змусила замислитися над тим, що ми, пересічні громадяни, зможемо зробити для закріплення ідеології рівності в суспільстві. Якщо мене спитають, чи варто брати участь у молодіжних обмінах, я не замислюючись відповім, що так. Подаючи заявку на участь у цьому проекті, я ще не до кінця розуміла, що саме і як відбуватиметься. Тепер же я маю повне та ґрунтовне бачення методології молодіжних обмінів і мету їх проведення. Я зустріла багато нових людей і тепер маю друзів у різних куточках світу. А також, як не дивно, змогла розібратися зі своїми думками та визначитися з політичною ідеологією у своїй державі, що до цього було зробити важко. Річ у тім, що за час нашого перебування на Кюрасао, в Україні відбулися вибори президента. Перебуваючи поза цим інформаційним полем у статусі спостерігача, я змогла зважити все й зробити для себе висновки. Ніколи не знаєш, які знання здобудеш на проекті )) Тож, Кюрасао для мене – це острів мільйона кактусів, безстрашних ігуан, блакитного моря й сильним духом людей, що бажають розвивати свою громаду. Відвідати його варто кожному, хто отримає таку можливість, адже це змога побачити й відчути на собі зовсім інший спосіб життя в умовах постійного літа та сяючого сонця. Молодіжні обміни, тренінг-курси та інші освітні програми – найкращий спосіб дізнаватися нове з хвилюючих та цікавих питань для тих, хто відчуває потребу в навчанні та застосуванні змін на практиці з метою покращення умов загального буття.

Чільне фото: Андрій Дулецький

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.