Досвід, який змінює життя: місячне волонтерство в Гдині

В 2018му році наша організація відправляла групу молодих людей на місячне волонтерство в Польщі. Дівчата і один хлопець (не склалося у нас з гендерною рівністю) працювали в Асоціації “Вітава” з дітьми та підлітками. Як було? Що робили? У відгуках декількох наших учасниць.

Ірина Дорошенко:

«ЄВС – це завжди чудова ідея Особливо у Польщі та якщо проект пов’язаний з роботою з дітьми У липні я брала участь у короткотерміновому ЄВС проекті у Гдині, Польща. Наша команда з 12-ти волонтерів працювала у трьох центрах для дітей та підлітків, де ми отримали можливість розвивати навички у сфері неформальної освіти. Особисто для мене це був чудовий шанс спробувати свої сили у роботі з дітьми, розширити світогляд, накопичувати знання, якими ділилися вихователі, та вивчити базову польську. Так як мені завжди було цікаво працювати саме у цій сфері, я намагалася брати максимум з цієї можливості та, звичайно, проект дуже допоміг мені вирости у професійному плані. Мені подобалась моя робота та було дуже важко їхати з центрів. Окрім того, це був достатньо великий челендж – спробувати пожити один місяць дорослим життям , де ти відповідаєш за своє харчування, фінансовий та тайм-менеджмент. Я вважаю, що ЄВС проект – це досвід, який змінить життя та світогляд, тому якщо ти хочеш зробити своє життя повним подій та емоцій – подавайся»

Ярослава Ларіонова:

«Участь у EVS проекті та пов’язана з цим подорож до Польщі були моїм першим виїздом за кордон. Це почалося ще задовго до дня Х, бо спочатку було заповнення аплікаційної форми, декілька ввідних зустрічей, купа переписок, хвилювання й збирання речей за кілька години до першого поїзда… Чому до першого? Бо всього їх було три. Я мала потрапити до міста Гдиня, що розташоване на узбережжі Балтійського моря, і такий шлях зайняв близько 29 годин, а це все сидячи. Було й холодно, і спекотно, стрьомно та марудно чекати шість годин на одному із вокзалів, але тепер мені здається, що все це було варте того.

Мій проект був короткостроковим і груповим. Тож, 12 українців мали 26 днів працювати в організації, що створена та працює для школярів. Вона має назву Асоціація Вітава. Зазвичай упродовж навчального року діти приходять туди після школи й роблять домашнє завдання, а потім мають якісь розваги: один з одним, або разом із вихователями, чи наодинці. Оскільки ми були в Польщі влітку, допомагати комусь виконувати домашнє завдання не довелось, а от вигадувати ігри, квести та інші розваги – ще і як. Також нашим завданням було допомагати вихователям, підтримувати дисципліну в групі, залагоджувати сварки, супроводжувати їх під час екскурсій та інших походів, і взагалі таке всяке…

У нашій групі волонтерів були й професійні вчителі/вихователі/викладачі, і ті, хто в повсякденному житті майже не стикається з дітьми та підлітками, як я, наприклад. Саме тому подібного роду робота стала чудовою нагодою попрактикуватися в незвичній сфері діяльності, здобути особливі навички й допомогла мені набагато краще пізнати себе. За ці трохи більше, ніж три тижні ми навчилися слухати й чути молодших від себе людей, однолітків, тобто одне одного, а також дослухатися до зауважень вихователів. Зіткнувшись із дійсністю, усім нам доводилось адаптуватися до різних умов та неочікуваних ситуацій, співпрацювати між собою в маленьких командах і в усій групі загалом, а також із вихователями. Ми багато часу провели в роздумах та обговореннях: аналізували й намагалися виправляти свої помилки. Тепер я не боюся проявляти ініціативу, висловлюватись із будь-якого приводу, робити помилки при спілкуванні іноземною мовою, а також знаю як це – жити разом із ще п’ятьма дівчатами в кімнаті хостелу, де постійно вирує життя й мешкає багато дітей і підлітків.

Окрім того, ми, а зокрема я, здобули деякі нові навички у сфері інформаційних технологій, особливо подорожуючи до найближчих міст, адже Гдиня – це місто, де все тому сприяє. Воно розташоване на півночі Польщі й входить до складу міської агломерації разом з Сопотом і Гданськом, що має назву Тримісто. При цьому Гданьск є ніби історичним, культурним і освітнім осередком цього союзу, Сопот схожий на літній курорт для туристів із різноманітними вподобаннями, а Гдиня – це місто для спокійного життя й недарма його мешканці визнані найщасливішими людьми в усій Польщі.

Асоціація Вітава складається з трьох світлиць, що розташовані в різних районах міста. Так, саме з цієї причини наша група з 12 волонтерів була поділена на 3 рівні команди, кожна з яких працювала по одному тижню в кожній зі світлиць.  Кожного дня ми мали певну визначену задачу: щопонеділка волонтери, тобто ми, самостійно мали повністю організувати час і простір дітей. Для мене було важливо те, що б ці активності були цікавими та захоплюючими, аби якомога більше маленьких відвідувачів могли долучитися до розваг, ніхто не нудився й кожен почувався вільно та перебував у гарному настрої. Відтак доводилося враховувати все це при підготовці, а також завжди мати альтернативні та навіть запасні варіанти. Вівторок був днем походів, якщо так можна висловитися. Його ми проводили, відвідуючи розважальні заклади (кінотеатр, боулінг тощо), або пляж і т.д. А в середу діти зі всіх трьох світлиць зустрічалися в найбільшій і проводили день разом. Так, ми мали організувати дозвілля для найширшого загалу і забезпечити співпрацю дітвори в дружній атмосфері. Останнє стало справжнім викликом і ми зрозуміли це найпершої середи, адже діти з різних центрів не дуже привітно одне до одного ставляться й нашим завданням стало мінімізувати неприязнь та залагодити свого роду конфлікт. Кожен четвер ми також мали проводити, відвідуючи якийсь цікавий заклад і, як правило, теж усі разом. А по п’ятницям був вихідний день, коли відбувалися зустрічі в координуючій організації Центр співпраці молоді. Це була гарна нагода поділитися своїми враженням про роботу на тижні, владнати розбіжності та вирішити побутові питання, аби наступного тижня робити все менше помилок.

Взагалі до нас там усі дуже турботливо ставилися. У приймаючій організації співробітники намагалися створювати необхідні для праці умови, сприяти налагодженню контактів із дітьми та забезпечувати дисципліну. А от координуюча організація більше переймалася тим, наскільки комфортним є наше проживання, як добре ми харчуємося та чи затишно й упевнено почуваємося в місті. Саме через останню причину наша група мала аж чотирьох (!) менторів, які завжди готові були підтримати, допомогти весело та продуктивно провести дозвілля, впоратися з труднощами повсякденного життя: де знаходиться магазин, як придбати квиток, що робити, коли магазини зачинені в неділю, який пляж краще, де провести вихідні, який захід чи заклад відвідати………………

Я ще довго можу розповідати, але висновок єдиний: короткотерміновий EVS проект – це без сумнівів те, що варто спробувати кожному. Такий недовгий відрив від буденного існування допоміг мені впорядкувати власні думки, подарував незабутній досвід, знайомства та враження, я значно поглибила свої знання про світ і людей, а також дізналася нове про себе: робота з дітьми це велике задоволення! Ще ніколи не почувалася такою натхненною, як зі спливом цих чарівних 26 днів. Я нарешті знаю, що робити зі своїм життям далі, адже подорож перевершила всі очікування, мої плани були виконані та навіть перевиконані і я вдячна за такий шанс.»

І наостанок відео про роботу в асоціації, щоб надихнути вас на роботу з дітьми і підлітками:

Світлини: Софія Турпітько, Інеса Мельник

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.