Молодіжний обмін в Іспанії: про залежності, власний простір, екологію та кому це треба

Колись один мій друг сказав мені: “Завдяки школі я хоча б навчився писати нормальні тексти. Бо мені доводилося це робити”. І іноді я себе заспокоюю тим, що “надихаю” людей на практику писання. Поки намагаююся видобути з них більш-менш притомні тексти про те, куди вони їздили, що там робили, як було і чому варто (чи не варто) їздити на обміни, тренінги, конференції, волонтерства.

Цього разу ловіть відгуки молодіжний обмін в Іспанії на екологічну тематику.

Ярослава:

Тепер я знаю, що відгуки та враження від обмінів треба

писати одразу після повернення, або ще під час дороги додому,

коли так нестерпно хочеться спати, але ще свіжі почуття.

Із 6 по 13 серпня в маленькому іспанському місті Серседілья, неподалік Мадриду, відбувся молодіжний обмін “I’m an Environment”. У даному заході взяли участь близько 28 учасників із 4 країн: Іспанії, України, Грузії та Греції.

Для мене це був уже другий молодіжний обмін і загалом четвертий проект Erasmus+, але це вперше, коли я отримала можливість спробувати себе в ролі груп-лідера. Не скажу, що це надто важлива, відповідальна чи почесна роль, але згадується постійно. Мені здається, що бути груп лідером, це навпаки в чомусь обмежувати себе, постійна дисципліна й фрази типу: “Ти груп-лідер, ти пОвИнНа слідкувати за нами в аеропорту, це ж твоя посада”, (насправді ні), або: “Чи всі твої на місці, чи хтось спізнюється?”, ну й так далі, ви зрозуміли.

Власне, про обмін. Темою даного молодіжного обміну були охорона навколишнього середовища, збереження природних ресурсів, вплив кліматичних змін на наші життя, парниковий ефект і багато інших дотичних до цього тем. Ми мали дуже насичену програму, під час якої змогли попрацювати й у національних, і в змішаних групах, ділилися досвідом своїх країн, разом думали над екологічними проблемами держав і шляхами їх вирішення, обговорювали ключові питання тематики обміну й працювали над ними творчо. Наприклад, грали в рольову гру “Земля в 2050 році”, де кожна група отримала певну роль і мала відповідно до неї знайти сучасні рішення для сучасних проблем, або ж записували відео з правилами свідомого ставлення до навколишнього середовища чи фантазіями про долю планети через декілька років, розробляли та створювали газету майбутнього, у якій були зібрані всі новини всієї Землі станом на 1 серпня 2069 року, ну й так далі… Ще до початку обміну я для себе вирішила, що хочу дізнатися там більше про те, як за мінімальних зусиль одна людина може робити щось для планети, без розгортання масових агітаційних кампаній чи суспільного резонансу. Так мною були здобуті знання про зменшення об’ємів сміття, правильне сортування, переробку та/або компостування відходів і циркулярну економіку.

Усі ці 10 днів ми проживали в хостелі, розташованому на висоті більш, ніж 1200 м над рівнем моря. Приємно було дихати чистим гірським повітрям і бачити навколо себе лише безмежний ліс. Одного дня ми навіть пішки піднялися ще вище в гори, паралельно прибираючи, та все ж виникали й труднощі. Температура вдень сягала +30 С, а вночі спадала до +13 С. Так, ми навчилися виживати за різних погодних умов, створювати теплі, зручні та практичні «луки» із усього наявного одягу, аби й далі продовжувати насолоджуватися спілкуванням.

До речі, про спілкування. Цього разу на обміні склалася напрочуд дружня команда. Найбільше ми, українці, потоваришували в іспанською командою й далі разом ходили на прогулянки, досліджували околиці й здійснювали культурний обмін, так би мовити. Наприклад, багато іспанців не знали й досі, що в Україні війна, і що наша валюта не євро, питали чому частина українців спілкуються між собою російською мовою, хоча так і не змогли збагнути цього, просили показати фото краєвидів, станцювати народні танці й заспівати пісні. Ми, у свою чергу, дізналися від них багато про політику Іспанії, про особливості тієї місцевості, де ми проживали, кумедні й не дуже легенди, застільні традиції, національні напої та страви, виклики, із якими стикається сучасне молоде покоління, особливості системи вищої освіти тощо.

Після повернення додому нас усіх попросили написати відгуки й враження від цього молодіжного обміну об’ємом десь у один абзац, але для мене не можливо вмістити все в такому малому обсязі, адже молодіжний обмін – це можливість 10 днів пожити абсолютно іншим життям у  новому незнайомому середовищі, відкрити для себе іншу країну, зустріти хороших і поганих, добрих і злих людей, нових друзів і ворогів… Це подія, що розвиває особистість окремої людини й розширює рамки мислення, допомагає відкинути зайві обмеження та перебороти упередження з приводу будь-чого. Це пригода, яка невідомо, куди заведе. Це ніби інша реальність і тільки у ній можна здобути неповторний цінний досвід, який не буде унікальним для цілого всесвіту, але буде значити все для конкретного учасника. І якщо вам ще й досі не захотілося відчути це на собі, якщо ви ще й досі сумніваєтеся в правдивості моїх слів, є вірний спосіб перевірити – приймайте участь у молодіжних проектах!

Інна:

7 неймовірних днів з креативною командою

Erasmus+ – це світ без меж. Це острівок молоді, де не існує упереджень. Місце  – де кожен може бути тим, ким він є насправді, та працювати над тим, що приходиться до душі. А неформальні та креативні учасники роблять проект душевним. От де, як не на Erasmus + можна зробити серйозну  кавер версію на дитячу пісню Baby Shark, або ж годину вирізати фігурки з паперу аби створити освітнє відео для пропагування переробки сміття. Прекрасна можливість не лише вивчити щось нове на тему проекту, але й прожити життям країни не з вікна готельного номеру столиці,а з автентичного містечка Серседілья,де проживає близько 7000 населення.

Катя:

Можна страждати від того, що немає друзів, а можна страждати від того, що друзі далеко. І це два різні почуття. Але, як і будь-яка історія про обмін чи волонтерство, моя історія починається з заповнення анкети і сумнівів.

Я, відбуваючи прекрасне волонтерство в Польщі, сиділа на ліжку і розуміла, що по приїзду не збираюсь сидіти місяць перед роботою вдома. На допомогу прийшла Альона, що набирала людей на молодіжний обмін в Іспанію. «Ну і чим я не молодь?» – подумала і сіла заповнювати анкету. До того ж і тема зацікавила: «I am Environment».  Думала, що писати: «правильні думки» чи так, як є насправді. Написала так, як є.

Пройшов час і на всю Польщу одна божевільна українка кричала: «Я їду в Іспанію говорити про навколишнє середовище!». Ага, то була я. Пораділа, а через декілька днів задумалась, що ж я можу сказати про збереження довкілля. І тут почались сумніви, але нам вже купили квитки на літак. Діватись було нікуди.

Їхала я не одна, тож ще потрібно було познайомитись з усією командою. Після спільної онлайн-конференції відчула себе зовсім не корисною, бо люди обговорювали хто що робить, хто що бере, як розділяємо обов’язки, а я мовчала, погоджувалась і думала: «Навіщо їду? Я точно там комусь так потрібна?». Як виявилось, потрібна і команді, і людям, які мене досі навіть не знали. В чому мій секрет? Завжди возіть з собою штопор.

Так от. Одна із прекрасних деталей обміну: можна взяти квитки на літак на день раніше, щоб мати можливість побачити місто. Ми так і зробили. Тому я, повернувшись додому з Польщі, одразу вигрузила речі в пральну машинку, протягом двох днів вирішила всі питання (оформила страховку, знайшла все необхідне), зняла сухі речі, запакувала в рюкзак і відправилась на обмін.

В дорозі познайомилась з колегами по щастю і зрозуміла, що виграла цю лотерею. Люди виявились досить різні, але дуже цікаві. Протягом усієї дороги мала таке знайоме, але рідкісне почуття: «Я на своєму місці».

Ми прилетіли до Мадриду. Заселились в хостел і пішли гуляти містом. З кожним кроком я розуміла, наскільки там спекотно (чи, можливо, то моє сердечко так горіло?). Ми блукали вулицями, плавились, але були щасливі. На наступний день мали вільний час до вечора, тож знову гуляли.

І ось команду українців, греків, грузинів та іспанців забрали і повезли до Серседільї. Ми їхали, з вікон автобусу було видно, що везуть нас до гір. Важко навіть описати, наскільки я обожнюю гори і наскільки раділа у ті моменти.

По приїзду вирішували паперові питання з заселенням у хостел. Хоча, вирішували не ми, ми лише підписувались, де треба, і несміливо налагоджували контакт з людьми, з якими потрібно було в подальшому жити і працювати над активностями протягом тижня. Саме тоді я познайомилась з людьми, що стали причиною моїх сліз. Але про все по черзі.

З ранку наступного дня усе почалось. Це не були нудні лекції на кшталт «Ось, що ми наробили з планетою і ось це треба робити, щоб все стало краще». Ми працювали головами самі: знімали відео; малювали газети; проводили рольову гру (як можуть вплинути на нинішній стан науковці, бізнесмени і тд, а не та гра, про яку хтось собі подумав); брали участь у активностях, що проводили команди з інших країн; ходили  в гори(!), паралельно збираючи сміття з узбіч; робили корисні речі з сміття (мій будиночок для котика став кращим); на одному з вечорів презентували наші країни, частували один одного смачненьким. Кожного вечорами мали справжній тімбілдинг (штопор знадобився не раз), тож спати було ніколи, сумувати теж було ніколи. У мене була змога проявити себе по-іншому, побачити себе іншу. І така «Я» сподобалась мені більше. В такому шаленому ритмі тиждень пролетів як один день.

На останній вечір я приберегла всі свої запаси сліз. Коли прийшла пора прощатись з людьми, які за цей час стали близькими друзями, стриматись не було шансів. Я вдячна всім, хто мужньо тримався і обіймав мене в шмарклях і сльозах. Ви навіки в моєму серці.

І от на ранок всі роз’їхались. Ми мали ще один день в Мадриді, тож знову заселились в хостел і гуляли містом. На наступний день нас чекав складний переліт додому. Складний, бо з голови не виходили думки про те, що деякі люди стали частиною мене; що моменти, які ми пережили разом, унікальні. Але тішить думка, що це лише початок великої дружби з людьми, які навіть не очікували, що ти звалишся на їхні голови. Тішить думка, що тепер є мрія і сенс повернутись в Іспанію.

Можна вічно сумніватись в собі, не подаватись на проекти і сидіти вдома в своїй зоні комфорту, але навіщо, якщо можна пережити новий досвід, отримати нові знання і познайомитись з людьми, завдяки яким життя заграє яскравими фарбами, залунає «вашою» музикою, засяє «вашими» зірками, отримає новий сенс.

Міша:

Немного ранее я уже был в Испании недалеко от Серседильи, было очень жарко. Перед этой поездкой я был озадачен, а брать ли штаны, не хотелось бы таскать с собой лишний груз. Я не взял, это была самая большая ошибка в моей жизне, 12 градусов утром. Наш хостел был в горах, вверх от маленькой Серседильи. Компания собралась что надо, я не отказывал себе в любых шутках, зная что они поймут и простят. Что мы там делали? Гуляли по этим самым горам, а чтоб это было в топик, мы собирали мусор по дороге, делали ОЧЕНЬ полезные вещи из мусора, представляли будущее, искали пути решения экологических катастроф в будущем, дружили, мечтали, ходили, пили немножечко сангрии вечерком и развлекались. Это было интересное приключения, я познакомился и подружился с многими интересными людьми, хорошо провел время. Теперь такие молодежные обмены стали наркотиком для меня, прошла неделя или около того и у меня уже ломка. Спасибо всем.

Оля:

Сім днів. Чотири країни. Тридцять учасників. Спекотна, соковита, яскрава Іспанія. Два додаткові дні за свій рахунок в Мадриді. І я зовсім не знаю, що розказати про цей молодіжний обмін.

Найпопулярніше питання, яке задають з приводу молодіжних обмінів: «Нащо комусь їх фінансувати?». Я хз. Мабуть, щоб ми стали кращими, і таким чином, людство в цілому стало кращим. Можливо, це курс на тотальну глобалізацію та знищення кордонів.

Не знаю кому вигідний мій розвиток, але вдячна за таку можливість. Мій англійський став кращим. Вміння спілкуватися жестами та мімікою — взагалі канфєтка. Побачила нову країну. Нових людей. Нові враження.

Мадрид, та й Іспанія в цілому,  – обов’язкові для відвідування. На вулицях багато яскравих барвистих графіті. На кожному кроці є маленький барчик, де можна охолодитися сангрією або пивом. Сонце попелить до кісток. Відчуваєш себе курочкою-гриль. Завжди будуєш свій маршрут, щоб йти по тіньовій стороні вулиці.

У центрі є великий чудовий парк. З мармеладово-насиченою смарагдовою травою на якій дуже приємно спочивати. Та ставок з качечками. Одного разу, підзависла там на декілька годин. Іншого — взагалі пів дня там кайфувала. Що сказати. Люблю природу. Та білий шум з балачок та сміху. Особливо коли не розумієш про що теревенять оточуючі.

До слова про непорозуміння. Іспанці, навіть, в столиці, якось небєльмес по-англійськи. Це спантеличує. Жестова мова без корегування простими словами досить непрактична. Та й пояснення через це затягуються. Якщо збираєтесь в ті краї – вивчіть основи іспанської та візьміть оф-лайн розмовник. Зробіть своє прибування приємнішим.

Учасники молодіжного обміну, заголом, приємні, чуйні люди. Мені  пощастило з гречанками, з якими жила в кімнаті. Веселі відкриті дівчата. Вони пояснювали,  про що говорили між собою рідної мовою, щоб мені було комфортно. Це так мило.

Темою обміну було оточуюче середовище та проблеми з ним пов’язані. — Нарешті хтось назвав тему 🙂 — Думала буде нудно і мені нічого сказати, але завдяки атмосфері, вливалася в потік і активно брала участь в обговореннях. Звичайно без ранкових рухливих ігор-енерджайзерів — це було б складніше.

Кожен день був різним, хоча, в принципі, розклад був однаковим. Дізналася для себе щось нове: наприклад, вирубка лісів має бути. Але контрольована, щоб і лісові пожежі попереджати, та й не знищити флору місцевості. Сподобався інтеркультурний вечір, коли кожна країна себе презентувала. Ще й смаколиками пригощали. Ммммм, сулугуні з прянощами та медом. Хамон з хлібчиком. Халва на десерт.

Все сподобалося. Окрім сніданків. Забагато цукру та вуглеводів на одне приймання їжі. І сім годин в аеропорті Стамбул, так собі. А п’ять годин в Борисполі, вообще відстій. Але квиточки нам купили і свої грошики не витрачала. Годували та пупусяли. Сангрією пригощали. У бар потанцювати  водили. У крижаному природному озері зкупнулася. Так що я в захваті. Сонячно-щаслива та запечена з золотою скоринкою ціпочка.

Ярослав:

Коли їхав до Іспанії, то боявся двох речей:

  1. згоріти на сонці;
  2. здатися не надто еко-френдлі через зубну пасту у пластиковому тюбику.

Обидва мої страхи не справдилися.

Замерзнути у серпні в Іспанії – done! Дякую Сьєрра-де-Гвадаррама – горам у яких знаходиться містечко Серседілья, де і проходив наш молодіжний обмін “I am Environment”. Правильно у інфопаку писали взяти теплий одяг. У інфопаку дурні не напишуть! А замість еко-фріків з обсесивно-компульсивними розладами зустрів молодих хлопців та дівчат які веселяться і радіють життю. Аж себе відчув трохи еко-фріком (але зубна паста у тюбику – це справді погано: тюбики не приймають на переробку).

Для мене молодіжний обмін – це, у першу чергу, умови, комфортні для спілкування, для обміну досвідом. Багато чого проходило поза основними активностями. Знайомились з іспанцями, греками, грузинами. Ну і між українцями. Інтенсивність цього спілкування кожен обирав сам. Культурний досвід передавався за пляшкою пива через колоритну музику, брудні словечка та непристойні анекдоти.

Але ми займалися не тільки цим. Проводили ігри та малювали стінгазети, знімали короткі відео (іноді то були кліпи, у когось навіть вийшло щось подібне на серіал). І все на теми проблем довкілля та захисту навколишнього середовища. Чекає нас кінець світу чи нє? (І що зробити, щоб не чекав). Які екологічні проблеми мають Україна, Грузія, Греція, Іспанія?

Наприклад, греки (точніше гречанки, бо хлопців у їхній команді не було) скаржаться, що у них на вторинну переробку їде лише 40% побутових відходів. (Ха! Порівняйте з нашими 4%).

Але більше спільного. І серед проблем, і серед шляхів вирішення. Про нашу унікальну проблему –  Чорнобиль всі знають, зокрема і завдяки нещодавно знятому міні-серіалу НВО. Є державні та міжнародні програми, націлені на покращення навколишнього середовища, масштабні плани. А є особиста відповідальність кожної людини, і виробника товарів упаковки, і урядовця, і будь-якої людини, будь-якої професії.

Чи розвинули ми її у собі під час обміну?

Скоріше, так. Справа ж не у специфічних знаннях, а у поверненні до питань про яких нібито й так знаєш, але забуваєш.

Це однозначно того варте.

Подорож за межі комфорту, спілкування і відпочинок – це круто!

Та що там, будь-яка подорож – це круто!

P.S. Ще, завдяки обміну (уже після завершення власне обміну) вдалося побувати на середземноморському узбережжі та скупатися у морі. Як дехто казав: «мої ексктрадні – це мої екстрадні» 🙂

Макс:

На радість, життя студентів складається не тільки з навчання, а й з цікавинок життя!

Можу з впевненістю сказати – якщо ви справді вирішили отримати новий незабутній закордонний життєвий досвід – не відкладайте це на завтра, наступний місяць або рік. Починайте вже сьогодні! Так вирішив і я, надіславши свою анкету для участі в молодіжному обміні в рамках програми Еразмус+.

Щасливий – мене відібрали!Дякую КІПЦ «Європейський клуб» за довіру!

І ось почалася підготовка до зустрічі з новими друзями, яким цікава проблема екології. Уже на стадії розробки активностей ми відчули зацікавленість тематикою зустрічі і потребу в спільних комунікаціях.

Наша українська група – активні творчі особистості, готові були презентувати участь молоді України в громадських ініціативах.

…Іспанія зустріла яскравими барвами піренейського літа. Свіже повітря і гори навколо, дуже круто!  Дні летіли швидко, були насичені різноманітними подіями: дискутували над питаннями вирішення екологічних проблем, творили анімаційні шедеври, співали, танцювали, грали в рольові ігри, здійснили віртуальну подорож в майбутнє – екологія планети через 50 років. Сподобався вечір культурного розмаїття. Так ми жили у дружній компанії юнаків і дівчат з Грузії, Греції та Іспанії.

У вільний  від активностей час ми мали можливість відвідати Мадрид, сходити в гори та поплавати в басейні.

Спілкування було дуже цікавим та вкрай корисним, що дало змогу відкрити свої кругозори, пізнати інші культури та навчитися з ними взаємодіяти.

Час,  проведений в Іспанії,  для мене був навчанням у школі життя. Такий собі курс дорослішання, що показав мені мій потенціал і людський потенціал взагалі.

Я рекомендую усім студентам спробувати і взяти участь у програмі обміну. Це унікальний досвід, що дає величезний вклад для професійних та власних навичок. Це відкриття нових ідей, думок, дружби та позитиву!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.