Уже тиждень як наша команда поповнилася новою людиною – EVS-волонтером «Європейського клубу» Варфоломієм Ванотом, котрий приїхав до нас з Польщі, з Сілезії. За цей час з ним встигли познайомитися бібліотекарі та відвідувачі міської бібліотеки для дорослих, учні та вчителі двох кременчуцьких шкіл: №20 та №23 і учасники всеукраїнського семінару «Молодіжні центри в Україні».
Що робили в навчальних закладах? Планували спілкуватися англійською, але на те ми й креативні активісти, щоб уміти пристосовуватися до змін. В одному з класів англійською поговорити не вийшло, бо школярі погано розуміли гостей. Так виникла ідея перейти на польську – і справа пішла веселіше. Вдалося запам’ятати якісь слова і вивчити кілька нових. У іншому класі вдалося таки поговорити англійською і навіть дізнатися більше про волонтерство та EVS. Малювали й описували свої творіння, голосуючи аплодисментами та переконуючись, що таким чином вчити іноземні мови веселіше. В 23 школі потрапили на зібрання Євроклубу. Поговорили про мрії та захоплення, домовилися про наступну зустріч, де школярі дізнаються про EVS
А 11 жовтня в Просторі ідей відбулася зустріч-знайомство кременчужан з волонтером, який протягом найближчого року буде нам допомагати. Проект, у якому він бере участь, називається «Keep calm and be volunteer…» – зберігай спокій та будь волонтером.
У анонсі заходу обіцяли, що Варфоломій розповість про себе, волонтерство та свою Батьківщину. Також це була нагода дізнатися, чим є EVS, що спільного мають Україна та Верхня Сілезія та чим іноземець може захопитися в Кременчуці.
І він таки розповів. Якщо хвилина сміху подовжує життя, то завдяки вечору знайомства його учасники мусять подбати про пенсійні заощадження надовго, бо посміхалися, сміялися та реготали майже весь час. Який уже тут спокій, якщо людина запевняє, що приїхала в Україну заради зефірок, згущонки та глазурованих сирків? Найекзотичнішим місцевим звичаєм волонтер назвав суботник (Що це? Як це? Навіщо це?), а найскладнішим для себе – поводитися так, як усі навколо, але не зрадити власному вихованню. Наприклад, звертатися до продавчинь: «дєвушка», бо так кажуть усі. І не відрізниш, де правда, а де жарт.
Було багато питань про Сілезію та сілезьку мову, якої Варфоломій хоче навчити усіх бажаючих. Виявляється, сілезький прапор має жовто-блакитні кольори, тобто, ті ж, що й український, лише в іншому порядку. Були часи, коли українські й сілезькі землі мали одних і тих же правителів. Та й узагалі, між нами багато спільного. Сілезьку мову офіційно вважають діалектом польської, але близько 300 тис. носіїв з цим не погоджуються та переконані в її унікальності. Якщо в Кременчуці знайдуться охочі шукати спільне і відмінності в польській та сілезькій мовах, у них буде така нагода і можливість.
До речі, про нагоди і можливості. Оскільки відтепер ми маємо в команді знавця мов і ентузіаста їх вивчення, очікуємо на активізацію «мовного компонента» нашої діяльності. Тепер щосереди чекаємо усіх у польському дискусійному клубі, а щочетверга – у англійському розмовному. По п’ятницях – традиційні кіновечори з обговоренням. Тепер на них буде більше польських фільмів.
Зустрітися з волонтером можна буде також у бібліотеці для дорослих (відділи мистецтв та іноземних мов на Європейській, абонемент на Соборній). Питайте про розклад та теми у бібліотекарів.
Отож, мрії почали збуватися, а плани – реалізуватися. Слідкуйте за анонсами тут або тут, приєднуйтесь, і у вас теж все вийде. Ну й зберігайте спокій, по можливості J
