Non-active Ukrainians bodies in real Georgian-Spanish-Polish Action. Або ж коротко про активні пригоди українців на молодіжному обміні «Body in Action»

Здоровий спосіб життя дуже модна тема зараз. Як в Україні дуже популярна, так і в рамках програми «Еразмус+» є однією з пріоритетних. Я особисто з осторогою ставлюся до цієї штуки. Бо, звісно, здорове харчування – це добре і смачно (хоча мій татко не поділяє моєї любові до пареної броколі замість катлєт. Хоча катлєти теж непогано). А гімнастика (на відміну від професійного спорту) дійсно допомагає тримати тіло в формі, так щоб нічого не ламалося (нам же ж вже не 17…). Але одночасно згадую відомих персонажів нашої реальності Вадіка Тітушко та його послідовників й те, що вони тож за спорт і здаровий образ жизні.

Отакий неоковирний вступ до щирого сердечного відгуку про міжнародний молодіжний обмін «Body in Action». Подія ця відбувалася з 19го по 27ме липня в мальовничому селищі Пона та індустріальному містечку Руставі в Грузії. Молоді люди з Грузії, Іспанії, Польщі та України цілий тиждень (і ще трохи) розмовляли про здоровий спосіб життя (його варіації в різних країнах), здорове харчування (принципи, залежності, різні практики), розробляли спортивні ігри, практикували методи боротьби зі стресом та просто вивчали культуру один одного, вчилися один від одного та насолоджувалися (як мені здалося) чарівною Грузією.

ruslan

Далі наводимо відгуки українських учасників про цю подію.

Руслан Гайдай: «ТілоВАктивності».  Це мій перший досвід участі в такому проекті. І цей досвід мені каже «Ти маєш повторити це!» Насправді величезна купа емоцій з’явилася вже з першого дня. Організатори всіма силами допомагали мені дістатися місця проведення. Бо за певних причин затримався на півтори доби. Всі учасники порадували своєю відкритістю та комунікабельністю. А це показує те, що керівники груп правильно підійшли до відбору кандидатів виходячи з потреб проекту. Логістика заходу теж вразила! Спочатку кемпінг, де можна було цілком і повністю поринути в головну мету заходу і вирішити всі пов’язані з цим питання. Потім хостел, де нам вдалося вже в більш комфортній атмосфері закріпити поняття комунікації та тімбілдингу на практиці. Культурні виходи в столицю та прогулянка до водоспаду були як подарунок активним учасникам, які бажали поринути в культуру та звичаї країни з головою. Особисто для мене, це був чудовий досвід в пізнанні відразу 4-х різних країн та їх звичок, їх відношення до проблеми здорового способу життя та варіантів її вирішення не тільки на батьківщині, а ще й в інших країнах! Сподіваюся такі проекти ще будуть, і нові авантюристи зможуть потрапити на них і потім втілити всі напрацювання в дію!!»

Степан Бурак: «Щоб не втомлювати Вас нудними розповідями про кожен день проекту відзначу лиш його позитиви і недоліки.
Почнемо із недоліків:

  1. Забагато комфорту.
    Коли нас привезли, я очікуючи що жити будемо в палатках, підготувався до всіх випливаючих із цього наслідків. Тобто – відсутність душу, миття у річці, і т.д. Але ні – була і нормальна кухня, душ/туалет і взагалі, було таке враження, що від цивілізації ми недалеко втекли. Як на мене, було б набагато цікавіше помістити всіх учасників проекту в умови більш наближені до природних. Однак, можливо я і придираюсь))
  2. Проблеми відбору
    Коли відбирають учасників на проекти тривалістю більш ніж 3 дні, у яких потрібна комадна робота, було б цікавіше, якби учасників відбирали по психологічній сумісності, інакше можна і повбивати один одного 😉 (вітання Альоні))
  3. Мало гір.
    Хоч перших 4 дні ми і жили у наметах в горах, однак лише одного разу нас возили ми ходили до водоспаду. Якби вилазки за межі кемпінгу відбувались частіше, було б крутіше.

    Позитиви:

  4. Ми не повбивали один одного
    Насправді я жартую (хоча таке бажання і виникало пару разів), тому що настільки крутого люду в одному місці, тяжко зустріти просто так на вулиці.
  5. Стресоконтроль
    Тут подяка іспанській групі – це було феєрично. Тобто, своє уявлення про стрес, можливості його міні контрою я мав і раніше, однак ніколи не уявляв, що його в тому аспекті найкращий помічник. І загалом, моє ставлення до йоги змінилось)
  6. Тімбілдінг
    Ми таки можемо працювати командою, всупереч усьому. Більше того, як виявилось для побудови ефективної команди непотрібно років притирання, достатньо щоб кожен робив те, що виходить найкраще.
  7. Гори
    Вони неймовірні!) Краще гір, можуть бути лиш гори де ти ще не був) Це також стосується і водоспадів.
  8. Здорове харчування.
    Я не знаю чи мені це колись вдасться, але після цього проекту, у мене є бажання поголодувати (хоча б пару днів).
  9. Грузія.
    Щоб це зрозуміти, там потрібно побувати!) Вино, архітектура, привітні люди, чарівна природа, і ціни, подібні до українських, це феєричний коктейль!)

DSC_0846_tonia

Умовивод:
Завше подавайтесь на проекти, які Вам цікаві і вірте, що навіть якщо Вас не взяли, ще не все втрачено!) Здоров’я усім!)» (повна версія тут:  http://lawbrainviews.blogspot.com/2015/08/body-in-action-body-in-action.html)

vlada2

Антоніна Єзерська: «Проект дає хороший шанс спробувати себе в якості як лідера, так і самостійного гравця. Звичайно, що самостійно – легше, сам зробив, сам за це і відповідаєш. А під час виконання завдань, де у групі два поляки, грузин, іспанець, і –  ти, з приблизним знанням англійської. Навіть якщо дуже класним, то всі акценти перемішуються, ну і здогадайся, що саме мають на увазі. Тоді доводиться розмовляти не мовою – як словами – а йти за спільною метою. Це надзвичайно класно розвиває емпатію. Бо звичніше чути слова, і сприймати саме слова, не намагаючись почути щось більше.

DSC_0544_tonia

Ще один момент – це мотивація. Я з цим стикалася не раз, коли потрібно не стільки себе мотивувати, скільки людей навкруг. Тобто вмикається голий ентузіазм, спонтанність і відчуття, що є саме “зараз і тут”. Багато часу на підготовку немає, тож доводиться вмикати активний брейнстормінг, писати усі підряд ідеї, і голосуванням з п’яти людей вирішувати, що саме будемо презентувати у рубриці “Кліп на тему “спорт”. Тут і виникає трудність, тому що в таких умовах немає когось кращого чи гіршого, тут важливе подолати мозкову лінь. І коли це доводиться робити тобі самому, і переконувати інших, то важко. Але жах як цікаво 🙂

DSC_0815_tonia

Умови на проекті були партизанські, чи як воно там – спартанські? Ми мали відповідати не лише за креатив, а й за побутові речі типу встати раніше і помити посуд. У такому стані активується все – від елементарного намагання показати себе з кращої сторони до серйозної відповідальності. Тобто, все як в житті. Не приймаються відмовки типу “я не виспався” – плануй свій час! Або ж “мити посуд для мене – це найгірше у житті”. А шо робити? Причому це не чийсь голос ззовні, в твій власний говорить – немає причин, щоб чогось не зробити, є реально лише якісь відмовки. І висновок – є час на серйозні речі, а є на розваги. І треба так влаштувати, щоб все було у ладу. Як воно кажуть – час розкидувати каміння, і час їх збирати? Ото найкраще, чому можна слідувати. Спокійно, розважливо, з повним усвідомленням що все залежить лише від тебе.»

tonia

Владислава Коваленко: «У кожного є період життя, який кардинально змінює думки, вчинки і відношення до певних ситуацій та життя загалом. От і у мене сталася ситуація, яка змінила багато у моєму житті, причина тому є поїздка в Грузію на проект “Body in action”. Цей проект тривав 9 днів, протягом яких я мала змогу спілкуватися з людьми із різних країн, які мали різні погляди на життя, інші звички та традиції. Це було неймовірно цікаво. По-перше, тепер я маю друзів із трьох різних країн і завдяки їм та даному проекту я покращила знання англійської мови. По-друге, я ознайомилася з культурою інших держав і дізналася, як там відносяться до харчування і поняття “здорового способу життя” загалом. По-третє, я отримала корисний досвід спілкування, вирішення комунікативних проблем, знайшла шляхи подолання такої проблеми як спільна антипатія. І останнє, але гадаю, найголовніше, я зрозуміла з чим я хочу пов`язати своє подальше життя. Цей проект чудовий поштовх для саморозвитку і самопізнання. Сподіваюся через декілька років я зустріну всіх учасників проекту знову, і, можливо, не у якості представника країни, а одним із організаторів)))
Спогади про літо, проект “Body in action” та 28 учасників назавжди залишаться у моєму серці))

Спасибі вам за емоції та до зустрічі))»

vlada

Андрій Алексєєнко: «Carpe diem.

Я не дарма назвав свій відгук carpe diem (з лат. «лови день» – ред.), адже саме в таких моментах розумієш, що ти живеш життям, розумієш та відчуваєш кожною клітиною свого тіла, пропускаєш через себе, рефлексуєш. Мені здається, що саме в подорожах, культурних обмінах між різними країнами, людьми, національностями є та синергія думок, ідей та поглядів, з яких виходить щось неймовірне. Інколи в житті є періоди, коли тобі здається, що пройшло не якихось 10 днів, а ціле життя. Саме таким моментом в моєму житті була поїздка до Грузії по програмі Erasmus+ на проект “Body in Action”. Почалось все з того як я, не зраджуючи своїм традиціям, ледь не запізнився на літак. Це був мій перший політ літаком, тому я заздалегідь купив місце коло віконця та спостерігав за польотом. Відразу після посадки ми сіли в маршрутку та зрозуміли, що правила дорожнього руху трошки відрізняються від наших, вони просто відсутні. Всю дорогу мої коліна пручалися та намагалися вирватися на волю від вузьких сидінь, а я в той час спостерігав як за вікном миготять знаки 40 чи 60 км\год, ми їхали надто швидко щоб я міг їх розгледіти). В 5 годин ранку нас висадили в центр Тбілісі, де ми побачили вивіску “Warszawa”. На секунду в мене з’явились сумніви: «Де ми?». Але потім я зрозумів, що то просто паб.

QEoZdw_cXdc

Заперечення. Гнів. Торги. Депресія. Прийняття. Так, це саме те, що я відчув, коли дізнався, що нас зараз везуть в гори на 5 днів, і що, звичайно, там не буде інтернету. Натомість нас будуть чекати буйволи, палатки та дикі гори. Тому я пішов прощатись з вай фаєм у той самий паб “Warszawa”. Це було одне з тих затишних місць, яке завжди притягує людей з абсолютно різними історіями та поглядами. Отже, перша людина, з якою я познайомився в Грузії був американець з українським прапором у «Варшаві» в Тбілісі, КАРЛ!

Тбілісі виявилось надзвичайно красивим містом. А головне починаєш відчувати, яке це місто величезне, коли в тебе ламається ручка на валізі й доводиться нести 15 кг в руках. Тоді я згадав, напевно, кожну річ, яку клав у валізу та філософствував від скількох речей я міг би відмовитись тут. Але наша прогулянка скінчилась, та ми вирушили до основного нашого місцезнаходження на проекті – селища Пони в Кахетії.  Я не буду писати про красу природи, тому що це потрібно бачити на власні очі. Перейдемо відразу до проекту. Тематикою програми був спорт та здоровий образ життя, найбільший вплив якого відчула моя печінка. Я вважаю інтернаціональні обміни однією з найкрутіших штук, що є. Тому що, коли поєднуються учасники з України, Грузії, Польщі та Іспанії, виходить щось неймовірне. Здається, я відкрив рецепт ідеального проекту: беремо високі грузинські гори, додаємо до них українців, поляків, грузинів та іспанців, трохи Акіма по смаку (Акім – учасник обміну з Іспанії. Відрізняється особливими, іноді занадто провокативними жартами – ред.), ставимо це все на +35 градусів на 5 днів в горах – все, тепер можете насолоджуватись стравою 🙂

vlada5

Ще однією незабутньою річчю стала поїздка до водоспаду. Ні, це скоріше не водоспад, а 42 метри падаючого тобі на голову щастя. Стоячи під льодяними бризками, тремтячи від холоду, але з посмішкою на обличчі, випадково дивишся собі під ноги і бачиш, що навколо тебе веселка. Варто лише протягнути руку й торкнешся її. Заради ось цього моменту й варто йти 8 км по горам туди й стільки ж назад. Нам дуже пощастило, бо якраз під час нашого проекту в Грузії відбувались молодіжні олімпійські ігри. Ми просто не могли туди не потрапити. Відкриття не було настільки помпезне, як відкриття основних олімпійських ігор, проте було цікаво спостерігати за виставою та виходом національних команд. А ще грузини зовсім забувають за техніку безпеки на стадіоні, тому було трохи страшно спостерігати, як салюти на стадіоні вибухають прямо над вашими головами. А після цього вже були прогулянки вечірнім Тбілісі. На мою думку, такі обміни допомагають поширенню культури та обміну традиціями. Для мене це був дуже важливий досвід, як, думаю, і для всіх учасників, cheers!»

Юлія Волинська: «Для мене, як для людини, яка ніколи в подібних проектах участі не приймала, «Body in Аction» став таким собі «посвяченням». Велике спасибі організаторам. Не дивлячись на те, що «колхоз» з 30 людей зазвичай дуже важко зібрати докупи – в них це майже завжди виходило. Під гучний крик, сирену і музичку з «Титаніка» усі, пожмакані після минулого вечора, але ж вилазили з наметів і йшли на екшен.

vlada4DSC_0562_tonia vlada1 vlada3

Плюсики: Було дууууже велело. Вінегрет з 4 національностей зробив своє діло. Завжди було чим зайнятися.

Мінусики: Коли нас трошки «кинули» у Тбілісі було трошки страшно. Але, дякуючи Альоні, моє споднє лишилося чистим).

Набутий скіл від проекту і порада наступним: Не дивлячись на те, курите ви чи ні, ходіть в курилку, бо там багато цікавого. То є саме те місце, де можна «імпрув легвідж скілс». Бо там завжди усі триндять, навіть якщо сигарки жодний раз у житті в роті не тримали.»

***

Молодіжний тренінг “Body in Action“, ініційований грузинською організацією Association “Georgian Youth for Europe” спільно з польською організацією Czestochowskie Stowarzyszenie Rozwoju Malej Przedsiebiorczosci в партнерстві з Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський клуб» та PULPO DE 5 PATAS (Іспанія), й відбувся за підтримки Європейської комісії в рамках програми ЄС «Еразмус+».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.