Третій день Мандрівного фестивалю в Кременчуці запам’ятається нам показом української стрічки «Між іншим». Та колективним обговоренням фільму, ідеї, зйомок кременчуцькою та світловодською аудиторіями з однією з режисерок Наталкою Целюбою.

Яке щастя, що існують новітні технології! Телефони, інтернет, соцмережі, електронки та скайп! Власне завдяки всьому цьому й стало можливим сьогоднішнє спілкування. По-черзі.

img_8433

Третій день фестивалю виявився своєрідним відпочинком після  перших двох.

Всього-то шість показів в школі. Шості класи, дев’яті та десяті кременчуцької ЗОШ № 20 насолоджувалися переглядами стрічок «Альфредо» та «Боротьба Джамали».

Шості класи і «Альфредо» – це я вам скажу не для малодушних! Юним громадянам документальний фільм про права людини сподобався, втім розказати про це дітям було важко. «Прикольний фільм», «ниче так», «паркур», «фокуси» – це те, що випливало при першому питанні. Потім пробували говорити про права людини – їх назвати було важко. Найбільш популярним у малечі було «право на мрію». Пробували пояснити, що такого права немає, втім мріяти варто. Говорили про мрії і тут – від «хочу стати репером» до «поїхати в Південну Корею». Головним висновком для модератора було – діти і кіно прекрасні в перегляді, обговорення з малечею – річ дуже специфічна. Перекричати 25 дитячих голосів нереально та й не хочеться, а як працювати з «дзиґами» не підвищуючи голос та пояснюючи на рівних – поки невідомо.

img_8430

Важко працювати вчителем. Особливо в 9 класі. Ми прийшли в 20 школу показати фільм “Альфредо”. Три класи і три уроки. Хтось дивився, хтось спав. Хлопці на задніх партах грали у свої ігри.  Обговорення було коротке, хоча й виходили на щастя і досягнення мрії головного героя. У відгуках написали правильні відповіді, що кіно сподобалося. Зачепив тему гідності, щоденників та туалетів у школі. Ці теми пішли жвавіше. Мені показали щоденники та запросили відвідати туалет для учнів.

Джамалі сьогодні підспівували при перегляді. А на обговоренні виявилось, що питання Криму майже не підіймалось до цього в класі. Вчителі не знають, як правильно трактувати події, нікого не ображаючи. А діти просто не мали нагоди про це поговорити. Виявилось в класі погляди є досить різні. Чий Крим – було декілька варіантів. Втім джерела інформації про стан речей на півострові  у всіх однакові – телевізор. Зв’язків з реальними людьми, друзями чи знайомими – не виявилось. А отже далі, ніж нам говорить телевізор, розмова не пішла.

img_8417

Вечірні відкриті покази відбувалися в Творчому просторі Світловодська, ресторані «Rockville» та альтернативному місці Простір Ідей. Так сталося, що в Просторі Ідей і в Творчому просторі Світловодська дивилися стрічку «Між іншим». А після перегляду обидві аудиторії об’єднав скайп з однією з режисерок стрічки, Наталкою Целюбою. Глядачі жваво сперечалися за можливість задати Наталці питання та поділитися власними враженнями від побаченого і почутого. Хтось цікавився відеорядом, хтось ранжував історії героїнь за рівнем сприйняття себе, хтось взагалі прийшов на перегляд стрічки «Війна химер», який був вчора. Говорили про дім, і про речі, про друзів, відчуття дому, про переселенців, про можливість обирати.

img_8325

Світловодчани теж радо ділилися враженнями від переглядів: «Всім глядачам Світловодська дуже сподобався і фільм, і формат обговорення “вживу” з авторокою. Особливо було приємно, що Наталка не сподівалась побачити/почути таку кількість глядачів, а малювала в своїй уяві кімнату з манекенами замість живих людей. Тепер чекають на неї в Світловодську, бо вона радо прийняла запрошення відвідати місто. При тому, що проблема міграції сьогодні в Україні стоїть дуже гостро, в залі не знайшлося жодної людини, яка б хотіла полишити країну. Навпаки, були такі, що повернулися з еміграції і чудово почувають себе дома, отримавши чудовий досвід життя в інших країнах. Це, в тому числі, і мій досвід. Проживши більше 6 років в Ізраїлі, ми повернулися додому, адже відчували, що виховати дітей ми зможемо тільки українцями, а робити це в середовищі ізраїльтян-патріотів якось важкувато.

img_8333

Фільм  “Алтимир” про вимираюче болгарське село, який, безумовно, паралелить з українським селом, викликав жваву дискусію. Говорили про те, що комуністичний період перервав історичну пам`ять селян-власників, фермерів і хазяїв землі. Принцип “Тобі треба вчитись, щоб поїхати в велике місто вчитись і т. д.” і колгоспний лад, де все колгоспне і нічиє, зробили свою чорну справу. Згадали і своїх розкулачених предків. Домовились про роль підприємців в житті громади, праві кожного на рівні можливості й можливості займатись тим, чим тобі подобається.

У ресторані «Rockville» на показі фільму “Домашні ігри” була лише одна глядачка, але яка вдячна! Справа в тому, що на показ ніхто не прийшов, і організатори перегляду дивилися фільм самі. Але одразу по завершенню до них підійшла офіціантка і почала розмову про кіно. Виявляється, офіціанти-професіонали мають такий талант – спостерігати одночасно за усим, що відбувається в залі. Тож офіціантка зізналася, що встигала відслідковувати усі цікаві моменти фільму і він їй дуже сподобався: “Дуже мотивуюча історія. Аж не віриться, що це реальні історії реальних людей. Цікаво, як режисери обирають своїх героїв?”

img_8330

В Просторі Ідей вечір продовжився показом стрічки «Ці речі, це спогади» про зімбабвійських жінок-мігранток у Кейптауні. Аудиторію заспокоїло те, що десь гірше ніж в Україні (є така українська традиція). Говорили про подібність ситуацій, ще раз про речі, які ми беремо з собою і про заробітчан. Вийшло поговорити про популярну в українському суспільстві фразу «я аполітична/ий» і що люди хочуть цим сказати. Про те, хто пише (погані, як кажуть в суспільстві) закони, як впливать на написання законів і навіщо.

img_8338 img_8343

Враження після третього дня приємні. Питання «Чи є сенс в тому, що ми робимо?» лишається. Подивимося, як буде далі.

 

Текст: Світлана Каркачова, Катерина Зезюліна, Альона Глазкова, Олег Овчаренко

Фото: Олеся Мусієнко, Альона Глазкова

Організатор фестивалю в Кременчуці:

Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр “Європейський клуб”

Партнери фестивалю:

Центральна бібліотека для дорослих,

Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради,

Олександрійський районний будинок культури,

Центральна міська бібліотека для дорослих, м. Горішні Плавні,

Ресторан «Rockville» та кав’ярня «Rock Kava»,

ГО «Громадське ТБ Світловодська»,

Безкоштовні курси української мови в Кременчуці

Простір Ідей

Liked it? Take a second to support olesus on Patreon!

Від olesus

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

European Solidarity Corps    Eastern Europe & Caucasus Resource Centre    Громадські ініціативи України