Мене звати Кароліна, я з міста Ломжа (це північно-східна частина Польщі). Навчалася на соціологічному факультеті в університеті в місті Лодзь, пізніше потрапила до Варшави, де почалося моє українське життя.
Під час навчання почала самостійно вивчати білоруську мову. Хоча зараз використовую їй набагато менше, але вона залишається для мене важливою.
Справжнім початком моєї української історії був Майдан. Тоді ще не мала будь-яких зв’язків з Україною. Намагалася дізнатися більше про країну, про те, що там відбувається. Багато слідкувала за українським життям у Варшаві. Коли переїхала у Варшаву, почала ходити на різні заходи, українські акції. Швидко зрозуміла, що знайшла те, що є моїм, від серця та від душі. Продовжувала брати участь у різних зустрічах, майстер-класаx в рамках Клубу українських жінок у Варшаві, та пізніше сталася волонтеркою в українському фонді. Я намагалася спілкуватися українською мовою, де тільки можливо, в Польщі та в Україні.
Раніше не думала, щоб (крім поїздок) переїхати на проживання до іншої країни. Для мене була і є дуже важливою польська мова, та зараз також українська, з якими я хочу працювати. Півроку тому була опублікована збірка польських та українських віршів про Майдан, частину яких я переклала з української на польську мову. Я хочу далі тим займатися, зараз працюю над наступним художнім перекладом та над своєю книгою.
Я переїхала в Україну на початку червня і почала знайомитися з містом. Воно мене дуже зацікавило, тут залежно від району міста, різна забудова, та багато зелені в центрі.
