День другий. Сніжно та роково

Сніжний та морозний вівторок можна сміливо назвати бібліотечним днем фестивалю. Три покази в бібліотеках Олександрії та Кременчука і спецподія про майбутнє бібліотек дозволяють так сказати. Отже, далі – пряма мова модераторів.

«DocudaysUA приїхав до місця моєї роботи – Перша Бібліотека-Філія і разом ми показали фільм Сієва.

І що я вам маю сказати: я закохана😍. У цих людей, що є головними героями історії. У їх рухи, у те, що вони вкладають у ці рухи. Я навіть згадала свій перший досвід контактної імпровізації: дещо настільки інтимне. Навіть, інтимніше за секс.

Цей фільм мене спокушає: зробити танець щоденною практикою. Аби бути у моменті тут і зараз, а також почути мову свого тіла.

Так-так-так фестивалю Docudays!»

Валерія Кірєєва

 

“Спеціальна подія фестивалю – показ фільму «Ex Libris. Публічна бібліотека Нью-Йорка» та дискусія про сучасність і майбутнє бібліотек – зібрала співробітниць різних відділів бібліотеки для дорослих. Надто довгий фільм розбили на дві частини, щоб залишити час на розмову. Стрічка не надто видовищна, зате дає багато матеріалу для роздумів та дискусій про те, чим же є бібліотека в сучасному місті. З тим, що це не лише книгосховище, більш-менш погодилися всі присутні. А от з ідеями й баченням шляхів розвитку не все вийшло. Були нарікання на системний тиск, погане фінансування, невдячність і незацікавленість людей. Складно виявилося зрозуміти, як дізнатися про очікування громади від бібліотек (особливо тієї її частини, яка в бібліотеку не записана)… Але ми віримо, що друга частина фільму й обговорення розставлять усе на свої місця і дозволять таки пробачити вектор бажаних змін”.

Світлана Овчаренко

 

“В «Рок-каві» сьогодні зібралися любителі кави і подивитися щось таке. На жаль, технічні трабли цьогоріч, схоже, стануть нашим символом. І ноутбук не такий і шнурок звуковий сі згубив. Але ж ми вперті з прагненням до прекрасного. Невеличка аудиторія все ж передивилася стрічку «Моя щаслива непроста родина». Як відмітила наша фотографиня: «Дивлюся цю стрічку вже вчетверте і в одному і тому ж моменті пробиває на сльозу». «Чи це не магія?» (с)

Стрічка і справді магічна, добра і світла, і говориться завжди легко. Про родини, про зрозуміле, про щастя і відносини, про права дитини, книжку Лариси Денисенко «Майя та її мами». І цей раз не виняток. Очікуємо наступного показу. Хочеться вірити, що вже без технічних траблів”.

Альона Глазкова

“Вечірній сеанс у Просторі ідей знову був малолюдним, зате багатослівним). Стрічка «Явних проявів немає» та скайп з її режисеркою Аліною Горловою наштовхнули як на професійні розмови про психологічну допомогу людям, що повертаються з війни, так і на роздуми про приховування психологічних травм, про використання «зустрічей з воїнами АТО» в школах для галочки в черговому звіті без уваги до потреб та інтересів учасників та гостей таких зустрічей. Говорили про необхідність психологічної реабілітації демобілізованих військових, про важливість роботи з їхніми родинами та близькими. Згадали навіть історію визначення посттравматичного синдрому та ставлення до психічних і психологічних травм у тоталітарному минулому. Минуле не полишає нікого з нас, і всім варто вчитися жити з цим та виносити уроки з минулго заради майбутнього”.

Світлана Овчаренко

“Дивилися стрічку “Ґвендолін” режисерки Рут Казерер. Як не дивно, тих, хто прийшов на показ, половина була підлітки. Всього нас було людей 12. Для підлітків стрічка виявилася дещо нудною, не вистачило “екшину” , але все ж таки додивилися до кінця й брали активну участь в обговоренні. Дорослим же, усім без виключення, хоч нас і було мало, стрічка була дуже цікавою й захоплюючою, життєва історія Ґвендолін нікого не залишила байдужим. Сила людського духу та унікальні здібності цієї 65тирічної жінки а також роздуми про життя та смерть були надихаючими для нас, наштовхнули нас на роздуми. Згадали про своїх батьків, дідусів, бабусь, як відрізняється їх життя, як вони борються з хворобами й продовжують жити з гідністю. На питання “де тут права людини?” підлітки нагадали про інвалідність Ґвендолін, незважаючи на яку, вона веде нормальний спосіб життя й бере участь у чемпіонатах на рівні із здоровими атлетами. На мою думку, показ пройшов успішно, і навіть підлітки, яким фільм здався нудним, виявили бажання прийти на наступний показ фестивального кіно в нашому просторі, що відбудеться вже в цю суботу”.

Марія Колядіна

Фото – Олеся Мусієнко, Elena Ribka. Більше фото тут 

Тексти про інші покази додамо пізніше. Залишайтеся з нами.

***

ХV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини в Кременчуці реалізується Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський клуб».

Партнери фестивалю в Кременчуці:

Центральна міська бібліотека ім.М.Горького, Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради, Громадська організація «Ми», Олександрійський районний будинок культури, Олександрійська центральна міська бібліотека,

Міська дитяча бібліотека, м. Горішні Плавні, Ресторан «Rockville» та кав’ярня «Rock Kava», Кав’ярня «Color it espresso bar», ГО «Громадське ТБ Світловодська», Кременчуцький місцевий центр з надання БВПД, Горішньоплавнівське бюро правової допомоги, Галерея «VashArt», Павлиська селищна громадська організація «Сакура», ГО YMCA Kremenchuk, Родинний центр «Лелека», Простір Ідей.

Організатори

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадська організація «Південь»

Благодійна організація «Фонд милосердя та здоров’я»

ГО «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв»

Партнери

Державне агентство України з питань кіно

Міжнародна мережа кінофестивалів з прав людини

Кампанія проти дискримінації

Liked it? Take a second to support alena on Patreon!

Від alena

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

European Solidarity Corps    Eastern Europe & Caucasus Resource Centre    Громадські ініціативи України