Перший ранковий показ дня гідності і свободи, 21го листопада, відбувся в колонії. Аудиторія дивилася коротку стрічку “Коли я чую спів птахів” і довго говорили про побачене, про відчуте, про війну на Сході, про дітей які страждають від війни, про те, як війна впливає на реалізацію прав людини.

Хтось, не без радості, хвалився, що скоро виходить, хтось запрошував ще в гості.

Показ у 20-й школі почався з невеличкого конфузу: хтось комусь щось не передав, і в результаті наш візит мало не став несподіванкою. Але всі питання вирішилися блискавично й через п’ять хвилин після дзвінка ми з дев’ятикласниками вже домовлялися дивитися «Мою щасливу непросту родину» уважно й бути готовими говорити після перегляду. І що ви думаєте? Ці підлітки захоплено слідкували за сюжетом, емоційно реагували на побачене й почуте. І вони таки говорили. Багато, іноді сумбурно, всі одночасно або групками, не слухаючи й не чуючи один одного. Але говорили про побачене і про своє. Про незвичність і неготовність сприймати нестереотипні сім’ї, про вихід за межі стандартного розуміння «Сім’я – це тато, мама й одна дитина. В крайньому разі, двоє дітей». Про те, що дітям буває складно пережити руйнування сім’ї, й тоді особливо потрібна підтримка. Про те, що не всі вміють підтримати, а фрази на кшталт «Та не сумуй!» і «Все буде добре» – не найліпше розв’язання проблеми. Трохи навіть заздрили свободі вираження поглядів героїнь фільму, їхньому вмінню виражати свої почуття і свободі спілкування з усіма рідними та близькими, незважаючи на стосунки дорослих між собою. Жалкували, що в нас у країні не прийнято не лише говорити щиро про почуття, а й навіть посміхатися на вулиці, бути привітними і тому подібне. Довелося взяти з дітей обіцянку спробувати ламати ці традиції й починати з себе. Без особливого ентузіазму, але пообіцяли спробувати J.

В сусідній Олександрії на день гідності і свободи було заплановано 3 покази в Олександрійському районному будинку. Різні молодіжні аудиторії, різні стрічки (“Вихідний”, “Коли я чую спів птахів”, “Гірчиця в садах”) та все ті ж розмови про різні погляди та підходи у сприйнятті історії, про стрічки і маки, про можливість слухати і чути, про домовляння, про війну, про права людини, про Схід, про Конституцію і Конвенцію, і Декларацію, про ностальгію за дитинством і минулим, про родину, дітей і дорослих, і декомунізацію…

Цікаво, що в аудиторії учнів 7го і 10го класів набагато активнішими в обговоренні були менші глядачі.

Друга частина бібліотечної дискусії про майбутнє та завершення перегляду «Ex Libris. Публічна бібліотека Нью-Йорка» навряд чи поступалася першій за гостротою емоцій. Ми спробували перевести їх у конструктивне русло побудови та корекції планів роботи кременчуцької бібліотеки за нью-йоркським зразком. У результаті отримали зариси ідей, з якими можна буде працювати, щоб удосконалити взаємодію бібліотеки з громадою.

 

А ще хочеться сказати кілька слів про сам фільм. Три години документального кіно про роботу бібліотеки. Без головоломного сюжету, цікавих пригод, незвичних доль чи яскравих подій. Здавалося, що навіть просто переглянути стрічку буде випробуванням. І як же приємно було помилитися! Фільм виявився дивовижно натхненним і надихаючим. Він не просто показує, що і як може робити бібліотека. Він справді про права людини й про людську гідність. Бо в ньому йдеться про те, що місія бібліотеки – давати кожній людині повагу, задовольняти потреби в знанні й потреби в прекрасному, ділитися інформацією й мистецтвом. Досягається місія через щоденну взаємодію з громадою, містом в цілому й людьми міста. Почути проблеми і потреби людей і зрозуміти, як ми можемо допомогти їх задовольнити. Аналізувати й планувати власну діяльність, виходячи з дослідження потреб і аналізу ефективності дій. Давати людям простір для самореалізації, навчання й розвитку. Задовольняти потребу в спілкуванні й оволодінні знаннями… Так, у публічної бібліотеки Нью-Йорка є чому повчитися. А ще авторській групі фільму чудово вдалося передати дух міста. Навіть для тих, хто в ньому ніколи не був. Обожнюю «ловити» й відчувати цей дух у реальності. Дякую Docudays за досвід цього відчуття через документальне кіно. І дякую Maxwell Kushnir за питання про дух Кременчука, на яке так складно відповісти).

«Проект «Бабця» чомусь не викликав жвавого обговорення чи яскравих емоцій у гостей Простору ідей. Можливо, тому що занурилися в спогади про власних бабусь та старших родичів. Пригадали якісь родинні історії чи легенди, звернули увагу на невимушеність спілкування героїв та героїнь фільму й відсутність «вікового бар’єру». Пожалкували, що мало цікавилися історією своїх родин. І вирішили чекати наступних показів.

Вечірній показ в кав’ярні “Color it – espresso bar” був тематичним. В дуже камерній обстановці невеличкої кав’ярні переглядали стрічку режисера “Віддалений гавкіт собак”. І знов болючі розмови про війну і Схід, і права людини, і те, чого ми не цінуємо, про дорослішання передчасне, про своє, про життя.

***

ХV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини в Кременчуці реалізується Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський клуб».

Партнери фестивалю в Кременчуці:

Центральна міська бібліотека ім.М.Горького, Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради, Громадська організація «Ми», Олександрійський районний будинок культури, Олександрійська центральна міська бібліотека,

Міська дитяча бібліотека, м. Горішні Плавні, Ресторан «Rockville» та кав’ярня «Rock Kava», Кав’ярня «Color it espresso bar», ГО «Громадське ТБ Світловодська», Кременчуцький місцевий центр з надання БВПД, Горішньоплавнівське бюро правової допомоги, Галерея «VashArt», Павлиська селищна громадська організація «Сакура», ГО YMCA Kremenchuk, Родинний центр «Лелека», Простір Ідей.

Організатори

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадська організація «Південь»

Благодійна організація «Фонд милосердя та здоров’я»

ГО «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв»

Партнери

Державне агентство України з питань кіно

Міжнародна мережа кінофестивалів з прав людини

Кампанія проти дискримінації

Liked it? Take a second to support us on Patreon!

Від alena

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

European Solidarity Corps    Eastern Europe & Caucasus Resource Centre    Громадські ініціативи України