День п’ятий. Навіть Гугл не знає…

Навіть Гугл не знає того, що знають глядачі фестивалю кіно!

Ніхто не знає, що таке “сієва”. Навіть Гугл. Унікальні знання дає Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини.

Що таке “сієва”? Це те, що змусило наших глядачів — юнаків років 18-20 на годину відірватися від смартфонів і заворожено слідкувати екраном. Холодна Фінляндія. На екрані повільно рухаються тіні. Ледве видимі люди, ледве вловимий сюжет, не зв’язані між собою фрази… А відірватися неможливо. Це не 25-ий кадр, це суцільно 60 хвилин таких кадрів. Разом дивилися на одному диханні і вчитувалися в кожне слово, бо озвучка була фінською мовою, а українською — субтитри.

Це сіева… вуличні танці у Фінляндії. Новонароджене мистецтво. А, може, і зовсім не мистецтво, а втрата часу. Чого нам вартує бути собою і йти за покликом серця? На думку багатьох глядачів, самовираження — дуже важлива потреба людини, право бути собою. І навіть якщо суспільство дає зелене світло і всіляко заохочує, людина сама нерідко ставить бар’єри, занурюється у страхи і стоїть на місці. Тож фільм “Сієва” – не лише про зовнішні загрози правам людини, а й про внутрішні бар’єри. Трапляється, ми самі себе дискримінуємо та утискаємо. Проте… що ж насправді хотів сказати автор? Може, про мрії, які не стають діями. Про шалений темп життя і невміння знайти хоч хвилинку для самого себе, хоча проживаєш роки. Про бажання знайти себе, своє місце і бути упевненим, що це і є твоє щастя.

А може, авторка не хотіла взагалі нічого говорити, а просто дала глядачам шанс розслабитися і побути наодинці з собою? Недарма ж кілька глядачів у бібліотеці-філії№1 сказали, що це кіно-медитація.

 

Менші глядачі назвали “Сієву” просто крутим фільмом. Удруге “Сієва” вийшла на екран у студії мистецтв “Кольорово”. Юні художники в цілому схвально відгукнулися, але особливої магії не сталося.

Тож безумовним лідером дитячої аудиторії на цьогорічному фестивалі була “Моя щаслива непроста родина”. Практично в кожній школі, де побував фестиваль, дивилися саме цей фільм, дуже зворушливий, емоційний і веселий. У ньому троє дівчаток-підлітків від 12 до 17 років вирішили розповісти своїм батькам, як вони люблять їх і цінують. Звучить просто і банально, але це так мило – спостерігати, як дівчата пишуть чернетки свого зізнання, підбираються слова, згадують минуле, труднощі (а кожна пережила розлучення батьків). І самі дівчатка дууууже симпатичні, а своєю сім’єю вони вважають родину і матері, і батька, з усіма спільними дітьми; мачух називають мамами, а в однієї так і справді дві мами, бо вона є донькою лесбійської пари.

Чесно кажучи, ідучи з цим фільмом у школу, я трохи нервувала про два моменти: раптом хтось із дітей саме зараз переживає драму розлучення батьків, а тут ще й фільм знову нагадає. По-друге, як сприйматимуть історію однієї із дівчат, яка розповідає: «Мої мами попросили мого біологічного тата допомогти із народженням дитини. І він пішов у лікарню. І так я народилася».

Що думають діти про нас, дорослих? І що вони чекають від нас? Дев’ятикласників у різних школах фільм зачепив, говорили не дуже багато, але щиро. Я зловила себе на думці, що хто-то, а наші діти точно уміють розуміти дорослих, їх життя і вчинки. Розуміти, приймати і не осуджувати. Можете бути на 100% упевненими.

І ось вам на доказ моїх слів відгук від юної глядачки: «Мені сподобався цей фільм, тому що немає різниці, яка у вас сім’я. Головне, що ви разом, і те, що родина щаслива. Родина може бути і бідна, а може – й багата, але це неважливо. У моїй сім’ї також був схожий випадок. Коли була малою, батьки виховували мене до 6 років, а потім віддали до інтернату. Через півтора роки нова сім’я узяла мене на виховання. Я вдячна Богові за те, що він дав мені нових батьків, які можуть піклуватися і дати багато уваги. Або просто зробити мені щось приємне. Я зараз навіть не знаю, де мої справжні батьки і що з ними сталося. Але я вдячна і їм, бо завдяки їм я є на цьому світі».

Не стримуйте себе, якщо хочеться заплакати) Але краще приходьте на кіно. Воно — різне, повний діапазон переживань гарантуємо.

 

В п’ятницю в 10-й школі знову дивилися “Мою щасливу непросту родину”. Найперший відгук про фільм: прикро, що мама однієї з героїнь стала лесбійкою. Інші діти говорили про цивілізоване розлучення, про те, що можна спілкуватися після розлучень і що не можна забороняти дітям спілкуватися з татами. Побачили право на свободу і самовизначення. Поспішали додому, бо учителька залишила дітей на перегляд фільму після уроків. І як поєднати потребу дітей у відпочинку, невтручання в освітній процес і прагнення долучити школи до фестивалю, ми досі не розуміємо.

У школі №2 та сама «Родина» взагалі не викликала емоцій. Подивилися фільм без особливого ентузіазму, а на всі питання відповідали щось на зразок «та все норм»(. Не так легко, але все ж відшукали в фільмі права дитини на сім’ю, свободу спілкування і свободу самовираження. Може, вплинуло довге чекання через транспортні проблеми та неполадки з технікою. А може, просто не було настрою дивитися саме цей фільм і в цей час.

В Світловодську фільм «Проект «Бабця» сподобався всім без виключення глядачам, єдине що – здався трохи затягнутим. Вразили ідея познайомити між собою учасниць подій Другої світової, які опинились в ворожих таборах, і ідея «розкрутити» бабусь на одкровення – відкрити те, що в молодості травмувало і сиділо в глибині душі. Глядачі відчули, що передавши свій нелегкий досвід онукам, бабусі вже дійсно готові перейти в інший світ. А досвід величезний. Бабусі дискутують про систему, політичні устрої, демонструють критичне мислення. Прозвучала думка, що війна вплинула на свідомість героїнь, як членів свого суспільства. Так, британська бабуся транслює захоплення своєю країною в ті часи, коли Британія мала безліч колоній по всьому світу. Глядачі зійшлися на думці, що хлопці, учасники проекту «Бабця» також змінилися – скоріш за все, що вечірку, про яку йшлося на початку стрічки, ям навряд чи захочеться відвідати ще. Знову ж таки, говорили, що війни йдуть між державами, а простим людям нема чого ділити.

Ниткою через все обговорення порівняння бабусь-героїнь фільму та бабусь, наших співвітчизниць. Звучали думки, що більшість з них не вміють критично мислити,  до сих пір бояться говорити про те, про що колись було заборонено говорити. Нам би усім частіше зустрічатися  родинами, і говорити про те що турбує, і не втрачати зв`язок між поколіннями.

Останній фільм п’ятого фестивального дня – “Дорослі”, розповідає про історію кохання людей із синдромом Дауна і, звісно ж, одночасно про багато інших важливих речей — спецшколу та рівень спеціалістів, ставлення суспільства і родин.

На перегляд були запрошені мами, які виховують дітей з інвалідністю. Обговорення починалося обережно, були суперечливі (не плутати з конфліктними!) моменти, але прощалися ми точно в гарному настрої та з упевненістю, що в нашому Просторі Ідей з’явилося ще більше постійних відвідувачів.

***

ХV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини в Кременчуці реалізується Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський клуб».

Партнери фестивалю в Кременчуці:

Центральна міська бібліотека ім.М.Горького, Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради, Громадська організація «Ми», Олександрійський районний будинок культури, Олександрійська центральна міська бібліотека,

Міська дитяча бібліотека, м. Горішні Плавні, Ресторан «Rockville» та кав’ярня «Rock Kava», Кав’ярня «Color it espresso bar», ГО «Громадське ТБ Світловодська», Кременчуцький місцевий центр з надання БВПД, Горішньоплавнівське бюро правової допомоги, Галерея «VashArt», Павлиська селищна громадська організація «Сакура», ГО YMCA Kremenchuk, Родинний центр «Лелека», Простір Ідей.

Організатори

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадська організація «Південь»

Благодійна організація «Фонд милосердя та здоров’я»

ГО «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв»

Партнери

Державне агентство України з питань кіно

Міжнародна мережа кінофестивалів з прав людини

Кампанія проти дискримінації

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.