Привіт! Ми знову хочемо розповісти про можливості міжнародних поїздок від програми Еразмус+ (офіційний сайт: https://ec.europa.eu/programmes/erasmus-plus/ та офіційне представництво молодіжних ініціатив в рамках програми в Україні – https://www.facebook.com/EPlus.Ukraine/)через відгуки учасників і учасниць одного з обмінів «Think green», який стався між 10 та 19 травня 2019 року в Кобулеті.
Назва самої події ніби натякає на те, що це мало би бути щось про екологічний спосіб мислення і життя, про наш зв’язок з природою та між собою. А ще трохи про те, як ми можемо разом врятувати чи знищити цей світ.
Більше про сенс і емоції від наших учасників/ць нижче.
Ірина Горнєва:
Мій черговий молодіжний обмін від Еразмус+ це нова порція незабутніх емоцій, знань, вражень та знайомств.
ЩО: Молодіжний обмін «Think green»
ХТО: Грузія, Польща, Словакія, Україна, Йорданія, Туреччина
ЯК: Сказати, що досвід участі у молодіжному обміні, це щось неймовірне, це як не сказати нічого. Завжди здається, що десь там залишається частинка тебе, яка потім ще довго шукає на вулицях рідного міста схожих людей, чує схожі фрази та намагається поділитися із знайомими та рідними здобутими знаннями та емоціями, які дійсно переповнюють.
Чому світ потопає у смітті та як вирішити проблеми забруднення повітря, води та землі – на ці запитання намагалися відшукати відповіді кілька десятків учасників з різних країн світу.
Але це була не нарада за круглим столом. Пошук відповідей відбувався через ігри, через виконання завдань, через спільну співпрацю в групах та обмін досвідом на міжкультурному рівні.
Як на мене, найближче підійти до теми забруднення вдалося під час спільного прибирання пляжу. Дійсно боляче було знаходити залишки від сигарет, пластику, пакетів та навіть шприців на чарівно красивому узбережжі чорного моря.
А ще під час обміну учасники отримали, як на мене, унікальну можливість як поділитися знаннями так і придбати нові, усвідомити свою особисту відповідальність за стан екології, зробити таки вибір або забруднювати і далі вулиці, або ж таки знайти сили і донести сміття до найближчої урни.
Десять днів неймовірно насичених та плідних дійсно варті того, аби витратити на це час. Я навіть впевнена, що будь-яку таку можливість просто не можливо втратити.
Сидіти вдома та скніти в інтернеті можливо й легше і спокійніше, але що тоді робити у дорослому віці, коли енергії на більш активний час просто не буде?
Заповнивши лише не складну аплікаційну форму кожен отримує шанс наблизитися до культур будь-якої з європейських країн, наповнити своє життя незабутніми враженнями, познайомитися із однодумцями аби потім зустрічатися з ними у найнеочікуваніших куточках світу та згадувати відомі лише вам таємниці.
Можливості, які дарує Еразмус+ невичерпні – знайди свої ;). Просто дій. Чому ні?
Кіра Охріменко:
Щодалi ми віддаляємося від події в часі, тим легше і об.єктивніше можемо її оцінити. Молодіжний обмін “Think Green” Georgia був першим проектом Erasmus+ для мене. До цього я неодноразово брала участь у довгострокових волонтерських пректах, але 10-ти денна порція знайомств, вражень і спогадів була вперше.
Я не можу стверджувати, що ми значно поглибили свої знання у сфері екології. Адже в основному ми не заглиблювалися в тему, а ділилися екологічними проблемами, що існують в наших країнах (Україна, Грузія, Йорданія, Словаччина, Польща, Туреччина). Завдяки такому інформативному обміну зрозуміли, що українські проблеми з екологією не єдині, і в зазначених країнах також страждають від подібних екологічних проблем. За винятком Йорданії, у якої вони більш унікальні.
Неймовірним досвідом виявилися тім-білдінг тренінги, які продемонстрували, що абсолютно незнайомі люди на наступний день знайомства можуть плідно і злігоджено працювати над спільною метою. Це ті елементи неформльної освіти, яких, на мою думку, бракує сучасній формальній освіті.
Немає сенсу заперечувати позитивний досвід даного молодіжного обміну. Побажання одне – бачити частіше анонси нових і нових Еразмус обмінів.
Стосовно сподівань.. У Роменському районі, де я була колись Головою учнівського самоврядування, запланувала зустріч із активними учнями для поширення інформації стосовно подібних проектів. Оскільки прикро не знати чогось, але ще більш прикро знати переваги і не ділитися ними. Тому скоро чекайте все нових і нових аплікантів.
Про проект говорила, а от загалом про останню подорож і країну – ні. Виправляюсь.
Отже якою я побачила її – Сакартвело?
Відразу зазначу те, що перед поїздкою до будь-якої країни ми часто сповнені стереотипами. Так, друзі та близькі мене застерігали цього разу щодо рівня небезпеки в країні.Грузія ж виявилася досить безпечною: можливо, тому що там дійсно не надто високий рівень злочинності, можливо,тому що я постійно була оточена друзями, поруч з якими боятися було не варто:)
Ви ж чули неодноразово про привітність населення? Це абсолютна правда. Якщо ви спілкуєтесь із місцевими особисто – будете оточені просто коконом турботи. Що ж стосується обслуговуючого персоналу і туристичної сфери (з якою я, на щастя, не спілкувалася багато) -до російськомовних туристів ставляться з обережністю. Як пояснюють самі, через політичну ситуацію. Але якщо чують “українець”, на обличчі з.являється щира посмішка.
Грузія – це не лише неймовірна кухня, і не лише балет Сухішвілі. І навіть не лише неймовірна природа, досить різноманітна від міста до міста. Головною особливістю Грузії ми не можемо назвати й мікс архітектур – дорядянської, радянської та побудованих останнім часом за сприяння Саакашвілі. Хоча, безумовно, на цьому зупиняється погляд. Головною перлиною Грузії,як на мене, є люди – вікриті, дружні і…глибокі! Так, духовність більшості людей, яких мені пощастило зустріти, неможливо не відзначити..
За відносно короткий період мені вдалося побувати в дитячому садочку, коледжі, на фабриці шкіряних виробів, і навіть на цвинтарі. Вдалося спостерігати відносини між колегами, друзями і в родинах. І я однозначно переконалася, що хоч Україна та Грузія й знаходяться на схожій сходинці розвитку, хоч ми і страждаємо від одного ворога, хоч і маємо подекуди подібну історію, хоч і мрія у нас одна.. Україні все ж таки є що запозичити і чому повчитися. І поділитися, можливо, у відповідь теж є чим.
Тому якщо ви дочитали до цього місця, раджу вам відкрити цю неординарну країну й зруйнувати деякі стереотипи. Відкрийте Грузію не на пляжному відпочинку в Батумі, а справжнє життя звичайних людей…це куди цінніше!
Сергій Горовенко:
Слова «Think green» – після тижня у чудовому Кобулеті на березі Грузинської сторони майже теплого, проте такого рідного, Чорного моря разом з 36 неймовірними лідерами – представниками різних культур, різних країн, різних поглядів – стали для мене набагато ближче ніж просто «рідні».
«Think green» – це коли ти навчаєш рідних використовувати менше полеітеленових кульочків, закриваєш за старшим братом воду, намагається боротись в університеті за розумне використання пластикових стаканчиків, дивишся на 450 річний марафон від Світового фонду дикої природи і мрієш повернутись туди – туди, де все це тільки починалось. “Think green” змушує думати і відпочивати, кохати і кайфувати, мріяти і розумно споживати. «Think green» вчить, мотивує, змінює і сподіваюсь ніколи – ніколи не забуде.
10 днів = фізично в Кобулеті на пляжі, ментально в Тбілісі/Анкара/Аммані/Варшаві/Братиславі: неймовірний досвід, неймовірні люди, неймовірна атмосфера, неймовірно… Дякую !
Олег Ходаков:
Кожного дня в житті ми стикаємося з купою різних проблем. Навчання, робота, відносини та інші життєві ситуації накладають на тебе певну вуаль, через яку ти не можеш розгледіти більш цінні речі, як самого себе і світ навколо тебе. Подивитись на ці речі під новим кутом, мені допоміг проект “Think green” за підтримки Erasmus+.
Повторюючись скажу, що ми часто забуваємо про навколишній світ, цінність яку він нам дає, можливість для життя і радощів. Через те що ми забуваємо, ми починаємо нехтувати цим світом, починаємо його спустошувати, руйнувати, забруднювати і критикувати. Ми звикли вважати що цей світ лише для нас, і він завжди буде таким. Але сьогоднішні реалі кажуть нам інше…
Високий рівень забруднення повітря, землі, води, шалені темпи виробництва і необмежена жадоба людей до споживання продуктів руйнують наш світ. І сьогодні ми знаходимося на вирішальній межі, перетнувши яку, людство опиниться у великій загрозі. На проекті “Think green” ми з представниками 6 країн, а саме України, Грузії, Словаччини, Йорданії, Турції та Польщі, аналізували ці проблеми і шукали шляхи їх вирішення. Я маю надію, що цей проект змотивував всіх нас бути більш свідомим і відповідальним, щодо нашої планети.
Згадуючи представників з інших країн, я не можу не додати, що це були чудові і дивовижні люди. Кожен з учасників був унікальними, а різна культура і традиції не лише дивували, а і надихали вивчати іншу культуру більш глибоко. Нічні прогулянки біля моря, культурні вечори і цікаві розмови назавжди залишаться зі мною. Я досить часто буваю закритим і не завжди можу відкритись іншим людям, але мені було дуже легко і комфортно спілкуватись з кожним учасником. Тому я хочу подякувати всім з ким мав нагоду провести круто час.
Окремо хочу подякувати всім людям, які доклади зусиль, щоб цей проект відбувся! Респект вам)
Сергій Дмітрієв:
Ось і настав час поділитися враженням про поїздку у Сакартвело (Грузію) по Молодіжному обміну від Erasmus+ під назвою “ Think Green”.
Багато чого я зробив вперше у своєму житті.
Вперше я відвідав країну, побувати у якій мріяв багато років.
25 років я відсвяткував у Тбілісі – столиці Грузії, з людьми з якими я познайомився вперше ввечері 8 травня, а вже 9 вони стали частинкою мого життя.
Вперше полетів на літаку (страшно не було, я знав що все буде добре, бо попереду багато справ які я повинен зробити).
Вперше приймав участь у проекті Молодіжного обміну від Erasmus+ .
Вперше поспілкувався з молоддю з інших країн (Польщі, Туреччини, Словакії, Йорданії та Грузії)
Вперше протестував себе в володінні, розумінні та спілкуванні англійською мовою. Висновки зроблені – працюю ще більш інтенсивно!
Який же підсумок з всього цього я зробив?
1) Знаючи англійську – легше спілкуватись, чути інших та висловлювати свої думки!
2)Молодіжний обмін – можливість дізнатись більше не тільки про життя в інших країнах, а й про свою країну також.
3)Змінити світ – важко. Змінити себе – трішки легше.
4) Ділитися своїми ідеями – запорука успішного зростання!
5)Єдине про що я шкодую, так це про те, що про молодіжний обмін я дізнався лише у 25! Час наздоганяти втрачені можливості!
І наостанок! Дякую Українській команді за все! Ви найкращі з найкращі!
Дякую всім, з ким я мав щастя познайомитись та поспілкуватись – ви надихнули мене не зупинятись на досягнутому!
Якщо потрібно було б описати цю поїздку у трьох словах я би сказав так : Habibi, Why not? і ‘’mmm… Erasmus’’.
P.S. Якщо дочитав до кінця – ти супергерой))
P.P.S. English version will be released later. Sorry
Ліна Романченко:
Що лишається після вдалих проектів? Заряд енергії, бадьорість, з якою хочеться змінювати світ, сум за командою і осмислення. Останнє приходить поступово, коли аналізуєш і порівнюєш: що тобі розповідали, як ти це чув, що бачив і як все відобразилося у тобі.
Бачили ми неймовірну Грузію, найкращі її сторони – туристичне містечко Кобулеті, колоритне Батумі, багате Тбілісі. Чисті міста з яскравими вуличками і пляжами, старими відреставрованими будинками і новітніми вражаючими висотками.
Інколи здається, що ще має бути загальний збір команд травневого проекту “Think green”, де кожні з учасників шести країн зберуться на естафети, культурні вечори чи роботи у групах. І почнуться обговорення: не лише про те, яка чарівна приймаюча Сакартвело, а й чим живуть молодь, діти та інші громадяни у Словакії, Польші, Турції, Йорданії, Україні. Згадуються перші дні проекту, коли у кожного, мабуть, було своєрідне здивування від інших учасників – наскільки всі різні за уподобаннями, музикою, іграми і звичками. Але беззаперечно всі були об’єднані спільною екологічною темою. Як дізналася, у кожної із країн ця тема потребує аналізу і змін: проти викидів у атмосферне повітря, забрудення водних об’єктів, поведінки самих громадян чи окремих підприємств.
Здебільшого на проекті формувалися вільні дискусії щодо проблем, прикладів покращення та знаходження нового. Та розповіді багатьох учасників дозволяли зробити висновок, що молодь у світі впевнено та свідомо йде до екологічної чистоти. Приміром, брати з собою до маркету пакет чи екоторбу; використовувати пластикову тару чи купити еко-пляшку; як ставитися до старих речей; як із цією темою знайомити інших. І більшість дискусій зводилися до одного: починай із себе, але не просто говори – дій!
Підхід організаторів полягав у ненав’язливих бесідах, заохоченні створювати нам та озвучувати свої пропозиції. Адже коли усвідомлюєш, як навчити когось екологічної грамотності – починаєш сам аналізувати свої кроки та звички. Таким прикладом для нас був коледж у Кобулеті, де спілкуючись зі студентами, розуміли відповідальність у плані свого ж прикладу.
Мені сподобалось, що за ті 40 хв, коли прибирали кобулетський пляж, зацікавили посторонніх. Дехто підходив допомагати, старші підходили дякувати. Тож корисний навик, що тут здобула – вміння проявляти ініціативу. Не боятися говорити про здавалося б, відомі екологічні речі, що можуть міняти світ: починаючи від кожного і закінчуючи великими групами.
Окремі слова – про команди учасників. Велику роль відіграє згуртованість, яка впливає і на перемоги у спортивних чи ідейних конкурсах, і на вміння збирати слухачів та ініціювати подальші зелені акції.
…Із літака Грузія видніється зеленою плямою. У самих містах – дивують якісні дороги та велодоріжки, спортмайданчики, безкоштовні фонтанчики для пиття, красиві місця відпочинку, розподільчі урни.
Коли це бачиш – прагнеш до такого. Впевнена, кожен із учасників розповість знайомим, що старі дерева на вулиці – це не тільки нормально, а й красиво. Що вулиці Батумі та Тбілісі до самого вечора лишаються чистими, де збереження порядку залежить безпосередньо і від місцевих мешканців. Що сотні туристів їдуть туди, де краще, і невеликий грузинський народ зумів створити відповідні для цього умови.
Самі ж грузини, як на мене, дбають про традиції та чистоту не лише у зовнішніх проявах. У розмовах вони виважені і доброзичливі, у ставленні до рідних та своєї країни – послідовні та віддані. Чи не успішний це приклад, який варто запозичити і збегірати – у своїй домівці, на вулиці чи своєму місті?
