Для того, щоб шкарпетки зігрівали не лише тіло солдата, а й душу, майстрині вкладають у свої вироби записку з молитвою-оберегом.
Скільки сотень шкарпеток виплели українські жінки для солдатів АТО, годі й лічити. У Кременчуці теж багато майстринь узялися до роботи. Наприклад, учасниці проекту «Вуличний хендмейд», що зародився у серпні, хотіли зробити унікальні вуличні ниткові експонати. Ця ініціатива планувалася у рамках проекту “AlternEd” за підтримки КІПЦ «Європейський клуб». Але вирішили, що краще попрацюють для допомоги солдатам і почали просто в’язати шкарпетки.
Ініціатор проекту Анна Комар розповіла, що результати їх роботи можна вимірювати і кількістю, і якістю. Якщо говорити про цифри, то це – майже 50 пар шкарпеток, кілька пальчат, шарфик, балаклава. А якщо про якість проекту, тобто про бажання об’єднати людей спільною справою, то результат теж гарний: до справи долучилися більше 20 учасниць. Цікаво, що дехто зовсім не умів в’язати й учився прямо на проекті.
Крім цього, проект «Вуличний хендмейд» знайшов багато прихильників. Він «квартирував» у бібліотечній філії№4 Кременчука, в Центральному читальному залі, в офісі Кременчуцького Майдану.
Варто зазначити, що до завершення проекту залишилося небагато часу, підсумки підведуть наприкінці березня, але учасники впевнені, що все-таки не відмовляться від свого задуму прикрасити місто вуличним нитковим креативом. Але це – пізніше, коли буде тепло. А зараз треба в’язати солдатам шкарпетки і читати молитву-оберіг:
Я за тебе молюсь, український солдате.
Я за тебе боюсь, хоч не я – твоя мати.
І благання я шлю до високого неба:
Ти залишся живим. Більш нічого не треба!
